Не купись – не купуй

У цій публікації мав би запропонувати вам обіцяну першу порцію виписок з роману Джеймса Клавелла «Шляхетний дім», однак завтрашній день дещо особливий, і більшість з назви статті вже зрозуміла, про що йтиметься. Так, «чорна п'ятниця», день масового купівельного психозу. День, коли витрачаються шалені гроші. Шалені в прямому розумінні, бо певен, що вже за тиждень більшість з покупців переконується, що придбана (хоч і з величезною знижкою) річ їм не така вже й потрібна. Не знаю статистики повернень товарів, але певен, що відсоток досить значний.

Чи є ліки від цієї хвороби? Деякі країни оголошують цей день «днем без покупок», але чи це вихід? Адже будь-яка купівля – річ абсолютно добровільна і апріорі вигідна обом сторонам. Тож причина, як на мене, значно глибша. Погляньмо довкола – нас з дитинства привчають до переспоживання. Нові продукти, нові товари, нові послуги. Постійні акції, постійні знижки (хоча ніколи не розумів, як знижка може бути «постійною» - чому б не написати «нова знижена ціна», але, напевне, це не так «збуджує» шопоголіків). Знову, і знову, і знову… Всепоглинаюче твердження у життєвій необхідності останнього «тренду»…

Джеймс Клавелл. Гайдзін (завершення)

Після невеличкої «ангельської» перерви повертаємося у світ Японії 1862 року разом з героями роману Д. Клавелла «Гайдзін» (Санкт-Петербург : Амфора, 2009. – 1231 с.). Як я вже зазначав у першій публікації, вважаю цей роман «найслабшим» у азійському циклі Клавелла. Але все ж майстер – є майстер, і книжка значно «сильніша» за безліч сучасних тижневих бестселерів. Адже поряд з жіночо-європеїзованим життям однієї групи героїв роману кипить повне пристрастей, подій і гострих моментів азіатське життя інших. Та й сама героїня наприкінці роману таки знаходить у собі сталеве осердя, притаманне клевелівським героям, що хоч трохи поліпшує дещо зіпсоване враження від цієї книжки. То ж рішення, читати чи ні, залишаю вам, а сам пропоную традиційну порцію виписок з коментарями:

• Наше історичне призначення (маються на увазі японці – прим. моя) — звести імператора на Трон Дракона Китаю.
• Безпека завжди лежала в здатності не піддаватися паніці.

Про ангелів

У сьогоднішній публікації мав би опублікувати другу частину виписок з роману «Гайдзін» Джеймса Клавелла, однак, зважаючи на завтрашнє православне свято (Собор святого архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних), пропоную поговорити саме на цю тему. Адже існує досить багато як художньої, так і псевдонаукової літератури з цього питання, то чому б не ознайомитися з православним вченням про ангелів.

Отож, згідно вчення святого Діонісія Ареопагіта (учня апостола Павла), яке прийняла Православна церква, існує 9 ангельських чинів. Їх поділяють на три ієрархії, в кожній з яких виділяють три рівні. Розглянемо їх у порядку «зверху-вниз» («від Бога до людини»):

Серафими (мініатюра
з «Малого часослова герцога Беррійського»)

Серафими (в перекладі з єврейської «ті, що палають»). Згідно слів пророка Ісаї (Іс. 6:2), їх зображають шестикрилими (два крила закривають ноги, два – обличчя і двома вони літають). Вони не лише вогневиді, їх назва показує ще й їхню палаючу любов до Бога (також серафими здатні розпалювати таку любов в інших).

Херувими («велика премудрість»). Їх іноді зображують багатоокими, аби показати їх розуміння премудрості Божої та Богопізнання. Через херувимів й іншим подається премудрість та відриваються духовні очі для боговідання. Серед найвідоміших херувимів – охоронець Едемського саду (Буття 3:24). Саме херувимів було заповідано зобразити на кришці ковчега завіту, у скинії та Єрусалимському храмі.

Престоли. Так їх називають, оскільки вони є ніби престолом Божим. Описати їх досить складно (як, загалом, і всі ангельські чини описуються переважно алегорично), найдивніший з описів можна прочитати у пророка Єзикиїля (1:4-18). Їх вважають також слугами Божого правосуддя та подателями розуміння праведного суду правителям і суддям.

Джеймс Клавелл. Гайдзін

(за книжкою: Джеймс Клавелл. Гайдзин. - Санкт-Петербург : Амфора, 2009. - 1231 с.)

Події роману, який ми розглянемо сьогодні, переносять нас у Японію 1862 року, тож можна вважати, що ми замкнули азійське коло і повернулися туди, звідки починали романом «Сьогун». Але сьогоднішній роман разюче відрізняється від попередніх. Я б назвав його «жіночим», адже на перший план виходить не спадкоємець Дірка Струана, головного героя роману «Тай-пен» (він на перших сторінках роману отримує тяжке поранення і залишається практично статистом), а його наречена. А з нею виходять і всі жіночі проблеми: ми будемо разом переживати зґвалтування, очікування вагітності, яскраво вималювані сцени аборту та інші особливості жіночої фізіології. Кому таке цікаве – можете прочитати весь роман, але я вважаю, що витрачати на це час не варто. Однак, як зазначав Пліній Старший «Nullus est liber tam malus, ut non aliqua partie prosit», тож і я навизбирував для вас кілька цікавинок:

• Іншої такої можливості заробити величезні гроші, як війна, не існує.

Джеймс Клавелл. Тай-Пен (завершення)

Сьогодні завершуємо (див. ч. 1, ч. 2) відслідковувати історію заснування Гонконгу очима героїв роману Джеймса Клавелла (Тай-Пэн. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.). Як і обіцяв у минулій публікації, крім традиційних виписок того, що найбільше сподобалося, наведу ще й кілька цитат стосовно територіальної політики Росії. Хоча йдеться про царську Росію, але, як на мене, у загальних підходах нічого не змінилося і до сьогодні. Напевне, справа не у номінальній назві владних інституцій цієї країни, а у їх глибоко закоріненій суті:

• Історично політика Росії завжди зводилася до того, щоб перемагати хитрістю – підкуповувати лідерів якої-небудь країни, а заодно і лідерів опозиції, якщо така була. Розширюватися за рахунок «сфер впливу», а не прямими військовими захопленнями, а потім усувати цих лідерів і перетравлювати народ у своїй утробі.
• Росія – це вічний розсадник невдоволення в сусідніх державах, і завжди буде ним, доки не вирішить, де, на її думку, пролягають її природні межі.
• Наша азіатська політика однозначна: Китай повинен залишатися слабким, залежним і стати російською сферою впливу.
• Якщо про наші територіальні захопленнях стане відомо, наша офіційна позиція повинна зводитися до того, що «Росія просто утихомирює дикі, вороже налаштовані племена в наших південних межах».

Джеймс Клавелл. Тай-Пен (ч. 2)

Продовжуємо наше знайомство з твором Джеймса Клавелла «Тай-пен» (Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.). Якщо «Сьогун» можна вважати міні-енциклопедією Японії, то з цього твору можна досить багато дізнатися про життя і звичаї Китаю. Точніше – спробувати провести порівняння «культурної» Європи та «варварського» Китаю. Взяв ці поняття у лапки не випадково: читаючи книжку, весь час ловиш себе на думці, що автором мав бути азіат – наскільки контрастною видається різниця навіть у звичайних побутових речах. Особливо щодо гігієни, адже на той час європейці сприймали вошей як прикру, але невіддільну складову свого життя, а зайвий раз відкрити вікно чи прийняти ванну вважали серйозною загрозою для здоров’я. Та про це, як захочете, знайдете інформацію самостійно, ми ж повертаємося до виписок:

• Взаємна підтримка і захист, які пов'язують кровних родичів, і є наріжним каменем китайського суспільства.
• П'ять тисячоліть розвитку і постійного пошуку навчили цей народ, що лише одне в світі людей має неминущу цінність, служить кожному безпечним притулком і гідне збереження – сім'я.
• Всі сини рано чи пізно кидають виклик батькам.
• Це характерно для китайців: турбуватися не про сьогочасні вигоди, а про сталий дохід на довгі роки.
• Основний закон виживання: примусь противника вступити в бій на твоїх умовах.

Джеймс Клавелл. Тай-Пен

(за книжкою: Джеймс Клавелл. Тай-Пэн. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.)

Азійська подорож з Джеймсом Клавеллом триває, і сьогоднішня книжка перенесе нас у Гонконг 1841-го року. Час, коли було закладено основи того Гонконгу, яким ми бачимо його нині. Як і у «Сьогуні», автор показує історичні події через призму особистостей, одна з яких – Дірк Струан. Людина, що поставила собі за мету відкрити Китай для всього світу, обравши собі за плацдарм для цього саме Гонконг, що на той час був незначним у політичному та торгово-економічному сенсі островом. Це роман про сильну особистість, що йшла до своєї мети з використанням усіх прийнятних на той час способів. За напруженістю і карколомністю подій, повнотою занурення у тогочасне життя сьогоднішня книжка не поступається «Сьогуну», тому раджу до прочитання усім, хто цікавиться Азією чи просто хоче відволіктись від проблем сьогодення за допомогою гарної книжки. Мені ж час переходити до традиційних виписок:

• Кожен дурень знає, що «вести переговори» для китайця значить просто тягнути час.
• Все, про що вони дбають (штатські, на відміну від військових – прим. моя), це гроші і влада. Їм невідоме почуття честі.
• Ми абсолютно нічого не знаємо про найдавнішу і найчисельнішу націю на землі.

Джеймс Клавелл. Сьогун (завершення)

Сьогодні завершуємо (див. частина 1, частина 2) знайомство з першою книжкою азійського циклу Джеймса Клавелла (Сегун / пер. с англ. Н. Ф. Еремин. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 1205 с.). Зізнаюся чесно – роблячи виписки, весь час ловив себе на тому, що не можу відірватися і починаю читати далі. Книжка справді захоплює, і певен, що якби зараз її добре розрекламувати та повторно показати серіал, знятий на її основі (а ще краще – зняти повноцінний фільм у кількох частинах), то замість толкієністів на вулицях ви все частіше бачили б японістів-клавеллістів. Щоправда, вже кілька разів я зустрічав молодиків із зачісками типу самурайських, але певен – це лише данина моді і прочитанням хоча б «Хагакуре» вони собі життя не ускладнюють. А у японців є чому повчитися, і так було ще до появи високих технологій. Сподіваюся, мої виписки допоможуть вам трохи краще зрозуміти їх спосіб життя і мислення:

• Обов’язок чоловіка – приносити задоволення жінці, так само як її обов'язок – доставляти задоволення чоловікові (у книжці, як і у житті східних народів загалом, значна увага приділяється міжстатевим взаєминам – прим. моя).
• Розкладайте все по місцях і поступіться «ва», гармонії життя.
• Будьте в гармонії з силами, які не залежать від вас (у одній чудовій молитві є прохання «Господи, дай мені сили прийняти те, що я змінити не в силах» - прим. моя).