- Наше історичне призначення (маються на увазі японці – прим. моя) — звести імператора на Трон Дракона Китаю.
- Безпека завжди лежала в здатності не піддаватися паніці.
- Струсила з плечей те, що «може бути», залишивши тільки те, що «є».
- Чому деякі люди немов розцвітають під ударами долі, які зломили б більшість інших (таких у наш час називаються «кризовими менеджерами» - прим. моя).
- Життя — це лише набір цікавих збігів.
- Ви бачите пожежу в бочці з водою (гарне прислів’я – прим. моя).
- Не існує вірного захисту від фанатика-вбивці, що не боїться померти (знову ж таки майже пряме, хоч і дещо демонізоване, запозичення з «Хагакуре» - прим. моя).
- Ваш розум скаче, мов кіт з колючками в лапах.
- Безпечніше говорити правду, де це можливо, тоді менше брехні доводиться запам'ятовувати (сподіваюся, ви впізнали відомий афоризм Марка Твена – прим. моя).
- Помиляється той, хто впевнений, що зможе розгадати всі жіночі хитрощі.
- Бути самою по собі — це так чуже нашому звичному способу життя, де ти завжди частина групи.
- Завжди будь чесною сама з собою — такий твій шлях в майбутнє, шлях вождя.
- Справді нерозумна та жінка, яка бажає бути вождем у світі Ніппона.
- Один з наших найголовніших уроків: закривати вушка, коли інші розмовляють (ми вже якось говорили, що особливість будівель японців змалечку призвичаювала їх до подібної тактовності – прим. моя).
- Краще тихо жити, ніж з досади вити.
- Всі уряди люблять воювати, тому що війни приносять величезний прибуток і, найголовніше, тому що війни прикривають їх власну розтрекляту некомпетентність.
- Санкт-Петербург – найкраще місто в Європі, якщо ви дворянин, багатій або іноземний дипломат.
- Китайське привітання, рівнозначне «доброго ранку»: — "Їли ви сьогодні рис?".
- Сімейна книга була для кожного китайського чоловіки його зв'язком з безсмертям, з предками з містичного минулого і з далекими нащадками, коли він сам буде вважатися найдавнішим предком, і ще далі. Де б не народився китаєць, його ім'я заносили в родовідні списки його села. Без цього він не існував.
- Не так-то легко прийняти себе таким, який ти є, це найважче і найнебезпечніше — завдання, яке під силу людині, що прагне знайти душевний спокій.
- Приймай свій йосс. Викладайся до кінця («йосс» - досить нечітке поняття, що може означати і долю, і Бога, і карму. Але головне – друга частина вислову: приймання долі не означає пасивності, от про що ми часто забуваємо. А наш народ каже «Працюй, небоже, то й Бог допоможе» - прим. моя).
- Коли ризикуєш, вибір моменту і виконання повинні бути бездоганні.
- Помсту найкраще смакувати в спокійному стані духу.
- Щоб захистити себе, Країна богів повинна стати сучасною.
- Страх (що не можеш заснути – прим. моя) тільки погіршує безсоння – використовуйте цей час з користю для себе: пишіть листи або щоденник, плануйте.
- Єдиний мир з шантажистом настає тоді, коли смертельне викриття, яким він загрожує, більше не потрібно приховувати від інших.
- Цей хлопець думає, що він — Божий дар для всіх жінок на світі.
- Дім і сім'я — найважливіші речі в цьому світі.
- Хіба бізнес здебільшого не брехня?
- Гайдзини (тобто ми з вами – прим. моя) розуміють час не так, як ми, вони дивляться на час і думають про нього інакше. Вони вважають, що час може вичерпатися. Вони турбуються про час: хвилини, години, дні, місяці важливі для них, дотримання точного часу зустрічі є священним. Їх уявлення про час керує їх діями.
- Суди про людину по її ворогах.
- Нічого, що не вилікував би гарячий суп, келих підігрітого віскі і глибокий сон (гарний вислів про незначну хворобу – прим. моя).
- Чим ще можна довести дружбу, як не ризикнути своїм життям заради життя іншого (хіба ж не про це писав і Ціцерон у своєму діалозі «Про дружбу» - прим. моя)?
- Боязкому серцю красуні не завоювати.
- Шантаж — звичний інструмент дипломатії.
- Все своє життя він провів як людина, що страждає сніговою сліпотою і шукає в хуртовину білий намет, якого там ніколи й не було.
24 лист. 2015 р.
Джеймс Клавелл. Гайдзін (завершення)
Після невеличкої «ангельської» перерви повертаємося у світ Японії 1862 року разом з героями роману Д. Клавелла «Гайдзін» (Санкт-Петербург : Амфора, 2009. – 1231 с.). Як я вже зазначав у першій публікації, вважаю цей роман «найслабшим» у азійському циклі Клавелла. Але все ж майстер – є майстер, і книжка значно «сильніша» за безліч сучасних тижневих бестселерів. Адже поряд з жіночо-європеїзованим життям однієї групи героїв роману кипить повне пристрастей, подій і гострих моментів азіатське життя інших. Та й сама героїня наприкінці роману таки знаходить у собі сталеве осердя, притаманне клевелівським героям, що хоч трохи поліпшує дещо зіпсоване враження від цієї книжки. То ж рішення, читати чи ні, залишаю вам, а сам пропоную традиційну порцію виписок з коментарями:
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар