Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 19)

Поступово наближається до завершення наше знайомство з творами відомого давньоримського філософа і громадського діяча Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Минулого разу ми закінчили розглядати його твір «Катон Старший, або про старість», сьогодні ж на черзі – останній з творів Ціцерона, що увійшли до збірки. Назва, як і у попереднього твору, досить промовиста: «Лелій, або про дружбу». І знову Ціцерон вкладає свої філософські роздуми у вуста інших людей (чому – пояснює у першій з сьогоднішніх виписок). На жаль, більшість з нас нічого не знає ні про Гая Лелія (який і виступає головною дійовою особою цього діалогу), ні про його дружбу з Корнелієм Сципіоном Африканським, якою захоплювалися сучасники Ціцерона, тож ми навряд чи зможемо повною мірою охопити всі нюанси цього твору, однак ключові ознаки дружби, як на мене, непідвладні часу. Їх (а також багато інших цікавих міркувань Ціцерона) і спробував відобразити у своїх сьогоднішніх виписках:

• Міркування, вкладені в уста людей минулих часів, і до того ж людей найвідоміших, дивним чином набувають особливої ваги і піднесеної важливості.
• Я знаходжу опору в собі самому.
• Душі людей божественні, і коли вони вилітають з тіла, то повертаються на небо, і тим швидше і легше, чим кращою і справедливішою була людина.
• Суть дружби — повна єдність намірів, прагнень та поглядів.
• Тільки вчені люди та ще греки звикли без підготовки розмірковувати на задану тему.
• Цінуйте дружбу вище всього, що дається людині, бо немає нічого більш узгодженого з її природою, нічого потрібнішого їй і в щасті і в біді.
• Дружба може з'єднувати лише гідних людей.
• Всі, хто своїми діяннями і життям заслужив повагу як люди вірні, чесні, справедливі, великодушні, у кого немає ні заздрощів, ні прагнень, ні нахабства, хто вірністю обов’язку рівний щойно перерахованим мною, — це і є достойні мужі.
• Природа — краща наставниця гідного життя.
• Дружба тим вище спорідненості, що для останньої необов'язкова приязнь, а для першої необхідна (як то кажуть «родичів не обираєш» - прим. моя).
• Дружба є не що інше, як єдність у всіх справах, божественних і людських, скріплена приязню і любов'ю, і нічого кращого, крім, можливо, мудрості, боги людям не дали.
• Що може бути приємніше спілкування з людиною, з якою не боїшся говорити як з самим собою?
• Який толк в удачі, якщо немає поруч нікого, хто зрадіє їй з тобою разом, і як перетерпіти біду без того, кому вона ще гірша, ніж тобі самому?
• Без приязні, що пов’язує усе в природі, жоден будинок не стоїть, ні місто і не колоситься поле.
• Чи існує настільки міцна сім'я, настільки стійка держава, щоб їх не могли обернути в ніщо взаємна ненависть і розбрат? (певен, що це запитання Ціцерона риторичне, адже вже у його час були відомі вислови "Concordia parvae res crescunt, discordia maximae dilabuntur" і "Concordia civium murus urbium")
• Чи тому хочуть товаришувати люди, що страждають від недуг, від злиднів і, обмінюючись послугами, розраховують взяти в іншого те, чого кожен позбавлений сам, і потім віддати йому тим же, — чи все це лише одна з сторін дружби, причина ж її інша, більш глибока та піднесена і породжена самою природою?
• Дружба не терпить нічого штучного, нічого удаваного, і все, що в ній є, завжди і справді йде від душі.
• Саме той, хто по-справжньому довіряє собі, хто настільки сповнений доблесті і розуму, що, здається, може задовольнятися самим собою, хто ні в чому і ні в кому не має потреби – ось він-то більше всіх і прагне до дружби, і зберігає її краще за інших.
• Добрі справи не віддаються в ріст — до щедрості спонукає нас сама природа.
• Про те, як заслужити подяку друга, а не про відповідну його послугу, — тільки в цьому і повинні вони (друзі – прим. моя) між собою змагатися.
• Немає для дружби більшої пагуби, ніж жадібність, якщо мова йде про більшість, або ніж честолюбство, якщо говорити про найкращих.
• Вірність громадянської доблесті скріплює дружбу, тому ж, хто зрадив доблесті, важко зберегти і друзів.
• Нехай же буде непорушним цей закон дружби: нічого ганебного не просити у друзів і не робити на їх прохання (а в нас, на жаль, саме якимись ганебними вчинками і люблять "перевіряти" дружбу - прим. моя).
• Час нам зупинитися і зазирнути у віддалене майбутнє, щоб побачити прийдешні біди нашої держави. У своєму плині вона нині ухилилася в сторону і вийшла з колії, прокладеної предками (ми памятаємо, що Ціцерон усе свідоме життя сумував за минулим патріархальної Римської республіки і всіма силами намагався відвернути чи хоча б призупинити моральний занепад Римської імперії - прим. моя).
• Більше людей вчаться творити беззаконня, ніж протистояти йому.
• Яким буде держава після моєї смерті, турбує мене не менше, ніж стан її (держави) сьогодні (порівняймо з відомим висловом «Після мене – хоч потом» - прим. моя).
• Нехай не буде в дружбі нічого вагомішого доброї поради друзів.
• Кучерявими словесами вміють довести взагалі все що завгодно (мова про грецький софістів – прим. моя).
• Позбавити життя дружби — все одно, що позбавити всесвіт сонця, бо нічого не дали нам боги ні кращого, ні світлішого і радіснішого.
• Безглуздо заради того, щоб позбавити себе турбот, не братися за гідну справу або взявшись, від неї відступитися.
• Ознака досконалої душі – радіти добрим справам і страждати від злих.
• Відніміть у душі здатність хвилюватися, і яка ж залишиться різниця між людиною і не те що худобою, а колодою.
• Немає нічого радіснішого, як платити за приязнь — приязню, за палке почуття — почуття настільки ж палким, за послугу — послугою.
• Не прагнення користі породжує дружбу, а дружба приносить користь з собою.
• Фортуна не тільки сама сліпа, але і засліплює кожного, кого бере в обійми (найкраще це помітно у азартних гравців – прим. моя).
• Немає людей нестерпніших за безумців, наділених випадковими милостями долі.

PS. Завершення виписок з діалогу Ціцерона "Лелій, або про дружбу" читайте у наступній публікації.