Андерсон Пол. Рука допомоги

(пер. Ірина Огієнко)

Оповідання написано ще 1950 року, але, як на мене, є актуальним для сьогоднішньої України.

Маємо ситуацію: до могутніх землян прибувають дві космічних делегації, народи яких знаходяться на дещо нижчому рівні розвитку та ще й знесилені війною. Одна – вихована і поступлива, - отримує максимум допомоги як знаннями, так і фахівцями. Інша – горда й непокірна, - залишається ні з чим.

Минає 50 років. Становище у цих народів кардинально різниться.

Перші мусили «прогнутися» під чужу для них культуру, тим самим втративши усі свої національні надбання і навіть мову. Ось вам аргументація землян:

Переплигував калюжу – втрапив у болото

Українське прислів’я, винесене у заголовок, щонайкраще описує ситуацію, в яку я втрапив зі збіркою Олеся Бердника «Лабіринт Мінотавра». Поясню, чому. Як пам’ятаєте, після християнських книжок Франсін Ріверс (написаних російською) вирішив трохи поновити своє чуття української мови, почитавши щось українське чи у гарному українському перекладі. Зупинив свій вибір на кількох збірках Олеся Бердника – чув про цього українського письменника давно, та й трохи фантастики для різноманіття не завадить. Але замість двох плюсів отримав два мінуси.

Перший – мова. Вона й справді чудова. Чого варті лише такі питомо рідні, але чомусь маловживані слова як «пустунка», «передсвітання», «чатові», «сторожко» (обережно), «буйнолистий», «щупальця-мацаки». Іноді вони складаються навіть у неймовірно рідні речення, як от «Стріла пам’яті клюнула в мозок, розколола запону забуття». Та водночас доволі й русизмів: «мука» (борошно), «чечевиця» (сочевиця), «жди» (чекай), «влюбився» (закохався). Не знаю, це власні слова Олеся Бердника, чи вони привнесені редакторами-«споріднювачами» (завданням яких було максимально наблизити українську мову до російської), але враження трохи зіпсоване.

Ще дві книжки Франсін Ріверс

Після глибоко наукових досліджень Біблії в книжках Тома Райта (див. тут і тут) вирішив трохи відпочити на художній літературі. Але не пориваючи з християнством і Біблією. Згадав, що наприкінці жовтня минулого року зробив невелику перерву в читанні книжок Франсін Ріверс (встигнувши розглянути лише «Книжника» і «Воїна»). Тоді ж обіцяв повернутися до цієї серії про біблійних персонажів «другого плану». Сьогодні виконую обіцянку.

Франсін Ріверс. Священник

(за книжкою: Риверс Франсин. Священник. – Москва: CER/PXO, 2007. -182 с.)

Це перша книжка з цієї серії. І хоча стосується вона життя одного з найвідоміших другопланових біблійних героїв - Аарона, першого первосвященника і старшого брата Мойсея, уподобаних цитат не так багато (а точніше - дві):

• Потерпи. Дай Богу час.


• Так, ми пішли з Єгипту. Але скоро ми побачимо, чи залишили ми Єгипет.

Задумуючи серію цих книжок, основним своїм завданням Франсін Ріверс бачила спонукання нас до постійного перечитування Біблії. І не лише як художньої літератури. Для цього наприкінці кожної з книжок розміщено невеликі навчальні розділи, що містять власне біблійні тексти, що стали основою для книжки, а також тематичні запитання і заклики до розмірковування над тим, чому нас можуть навчити ці тексти. Розмірковування спокійного і вдумливого. Адже ми вже так часто чули ці історії, що здається, ніби все знаємо.

Том Райт. Бог є. Що далі? (завершення)

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Продовжуємо читати одну з найвідоміших книжок Тома Райта (початок дивись тут). Як і обіцяв у попередній публікації, розпочнемо з кола добрих справ – тих п’яти елементів, які, на думку автора, є невід’ємними складовими життя християнина. У книжці це коло має такий вигляд (переклад мій):

Том Райт. Бог є. Що далі? Як стати тими, ким ми покликані бути?

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Цитати:

• Наше покоління перестало розуміти одну важливу річ: що образ думок важливий, що чесність важлива.
• Ми звикли думати, що правила поведінки заважають нам бути щасливими - або, якщо поглянути на це з іншої точки зору, що на шляху до щастя нам необхідно порушувати або обходити правила.
• Чотири якості характеру – сміливість, зібраність, ясність мислення і рішучість чинити правильно в інтересах інших – вважаються ключами до справді людського буття.
• Варто навести порядок в думках – і це позначиться на поведінці.
• Характер змінюється під впливом трьох речей. По-перше, вам треба поставити перед собою правильну мету. По-друге, вам треба визначити, які кроки ведуть до досягнення цієї мети. По-третє, ці кроки повинні стати вашою звичкою, ніби вашою другою природою.

Св. Григорій Богослов. Думки, писані чотиривіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные четверостишиями)

Цитати:

• Чому віддаси перевагу - діяльному чи споглядальному життю? У спогляданні можуть вправлятися досконалі, а в діяльності - більшість.
• Будь-яке слово можна оскаржувати словом; але життя чим заперечиш?
• Безмовна справа краща недотриманого слова.
• Благодать дається не тому, хто добре говорить, а тому, хто добре живе.
• Нічого не обіцяй Богові, навіть і малості, тому що все Боже.
• Коли станеш стриманим, тоді дам і в надлишку (автор має на увазі стриманість черева, та здається мені, що цей принцип можна поширювати на багато життєвих ситуацій – прим. Валерія М.).

Св. Григорій Богослов. Думки, писані одновіршами

(за книжкою: Святитель Григорий Богослов, архиепископ Константинопольский. Мысли, писанные одностишиями)

• • Цитати:
  • Бога май початком і кінцем будь-якої справи.
  • Найкраща користь від життя – вмирати щодня.
  • Намагайся дізнаватися про всі вчинки доброчесних.
  • Важко жити в бідності, але ще гірше розбагатіти неправедно.
  • Роблячи доброчинність, думай, що наслідуєш Бога.
  • Милості Божої шукай собі милостями до ближніх.
  • Володій тілом і упокорюй його щонайкраще.
  • Приборкуй гнів, щоб не втратити розуму.
  • Утримуй око, і язик нехай знає міру.
  • Вуха нехай будуть замкнуті ключем і нехай не перелюбствує сміх.
  • Світильником всього свого життя визнавай розум (хто там стверджує, що християнство і розум - несумісні? - прим. Валерія М.).

Ендо Сюсаку. Мовчання

(за книжкою: Эндо Сюсаку. Молчание. – М.: Эксмо, 2015. – 320 с.)

Цитати:

• Необхідність таїти почуття перетворила їх обличчя у справжнісінькі маски.
• Дивовижне створіння людина - завжди в ньому живе надія, що вже його-ж доля пощадить.
• Яке ж це щастя - жити!
• Ісус прийняв смерть не заради гарних і доброчесних. Неважко померти заради чистих і досконалих, важко віддати життя за жалюгідних і потворних.
• Я священик, життя дане мені для того, щоб служити.
• Яка б міцна не була віра, страх підпорядковує собі плоть незалежно від свідомості й волі.
• Якщо Бога не існує, хіба змогла б людина знести цю моторошну байдужість, цю жорстоку нечутливість моря?
• Істинний гріх – це зовсім не брехня, не крадіжка. Гріх – це байдужість, що дозволяє одній людині зневажати життя іншої, нітрохи не думаючи про ті муки, що їх завдає.

Ріверс Франсін. Книжник

(за книжкою: Франсин Риверс. Книжник. – Москва: СЕХ/РХО, 2010. – 113 с.)

Продовжую знайомити вас з християнськими історичними романами Франсін Ріверс, в основу яких покладено життя тих чи інших на перший погляд незначних біблійних героїв. Минулого разу, коли розглядали роман «Воїн», написав, що використовуються історії Старого Завіту, але сьогоднішня книжка показала мою помилку. Адже головним героєм цієї розповіді є Сила – супутник апостолів Петра і Павла у їх місіонерських подорожах. Використовуючи допустимі для художньої літератури припущення, Франсін Ріверс об’єднала в історії Сили трьох осіб: безіменного юнака, якому Христос пообіцяв вічне життя в обмін на відмову від багатства, неназваного супутника Клеопи, з якими мандрував у Еммаус Христос після свого воскресіння та власне Силу.

Ріверс Франсін. Воїн

(за книжкою: Франсин Риверс. Воин. - Москва: СЕХ/РХО, 2008. - 155 с.)

Святі Отці називають Старий Завіт «поводирем до Христа». Бо ж уся старозавітна історія від моменту гріхопадіння – ще опис життя людей в очікуванні пришестя Спасителя. У різних місцях Старого Завіту зустрічаємо пророчі вказівки на новозавітні події. Тому християнин, що обмежується лише Новим Завітом, несвідомо обкрадає себе у розумінні суті й призначення тих чи інших моментів життя Ісуса Христа. На жаль, навіть тим, хто вирішив ближче познайомитися з книгами Старого Завіту, зробити це досить складно: переважно розповідна форма, велика кількість «сюжетних ліній» і учасників подій, постійні повтори здатні швидше заплутати, ніж покращити розуміння тогочасного життя.

Клайв С. Льюїс. Роздуми про псалми (та 2 інших твори)

Сьогодні завершуємо наше знайомство з творами Клайва Льюїса,  розглянувши ще три його твори (початок дивись тут, тут і тут).

Клайв С. Льюїс. Роздуми про псалми

Цитати:

• Мистецтво - це «те ж саме, але інакше».
• Не можна невпинно захищати істину, треба і насолодитися нею.
• Коли зустрічаєш труднощі, сподівайся на відкриття.
• Той, хто готовий померти за ідею, готовий за неї вбивати.
• Коли «рай» розуміють не як єднання з Богом, «пекло» - не як відкидання від Нього, віра в майбутнє життя - зле марновірство. На одному його кінці - вульгарний хеппі-енд, на іншому - кошмар, від якого люди божеволіли або переслідували ближніх.
• Які дивні шляхи, якими Господь веде Своїх!
• Віра в Бога не гарантує успіху.

Клайв С. Льюїс. Страждання

(за книжкою: Клайв Стейплз Льюис. Страдание. – М.: Эксмо, 2011. – 208 с.)

Цитати:

• Якщо страждання неминуче - крапля мужності допоможе більше, ніж річки знань.
• Моральні системи різні (хоча й не настільки, як думають), але всі вони до єдиної передбачають правила поведінки, яких їх прихильники не виконують.
• Бог творить дива, але не дурниці.
• Досконале добро знає оптимальну мету, а досконала мудрість знає оптимальні засоби.
• Нам потрібен, по суті, не Отець, а небесний дідусь, добродушний дідок, який би радів, що «молодь веселиться», і створив світ лише для того, щоб нас потішити.
• Він завжди карав нас, але ніколи не зневажав.
• Він створює нас, а значить, не буде задоволений, поки не доведе до Свого задуму.
• Якщо ми любимо, ми можемо прощати будь-які недоліки, але ми не перестанемо хотіти, щоб їх не стало.

Клайв С. Льюїс. Листи до Малкольма

(за книжкою: Клайв Стейплз Льюис. Письма к Малькольму)

Цитати:

• На літургії потрібно думати про Бога, а не про обряди.
• Чим більше ти віриш в надприродність того, що відбувається [на Літургії], тим менше значення надаєш вбранню, жестам і позам священика.
• Коли людина надана сама собі, їй легко зісковзнути з «віри одного разу переданої» [Юд. 1: 3] до химери під назвою «моя релігія».
• Кризи як телеграфні стовпи: чим ближче стовп, тим більшим він здається.
• Суперечки зазвичай нас розділяють, справи часом з'єднують.
• Жодна нормальна людина, у якої є можливість планувати день, не відкладе основні молитви до тієї години, коли час лягати, години явно гіршої для всього, що вимагає зосередженості.
• У молитві повинні брати участь як душа, так і, слава йому, тіло.
• Моє тіло не раз мене ставило в скрутне становище, але сам я ставив його в таке становище ще частіше.

Клайв С. Льюїс. Бог під судом та інші есе.

(за книжкою: Просто христианство. Бог под судом. - М.: Гендальф, 1994. - 272 с.)

Бог під судом

• "Якщо Царства Небесного немає в тобі – неважливо, що ти вибрав замість нього і чому ти це вибрав". Вільям Лоу.
• Ми особливо горді, коли втішаємося смиренням.
• Життя обділене, убоге на мирську думку, ніяк не перешкоджає порятунку, ба більше – веде до нього.
• Потреба в грошах – найпростіше, хоча і не дуже гідне виправдання для багатьох видів діяльності.

Деніелс Пітер. Життя на краю

(за книжкою: Питер Дэниелс. Жизнь на краю. – К.: Фарес, 2006. – 490 с).

Не знаю, як у інших, а для мене середина вересня – щорічний час найглибшої економічної кризи. Гроші на літню відпустку витрачено, а до бажаної зарплати ще два тижні. А відомо, що знання краще всього засвоюються, якщо вони відповідають актуальним потребам людини. Тож вирішив почитати щось, пов’язане з темою грошей і багатства.

Критерії відбору для книжки поставив досить жорсткі: бажано – автобіографія і бажано – співзвучна християнським цінностям. Сам здивувався, коли така книжка знайшлась. Ще більше здивувався, чому раніше не чув про цього автора, хоча дуже часто шукав у різних пошукових системах за ключовими словами «книжка, гроші, християнство». А книжка справді вартісна. І автору можна вірити: піднявся від помічника муляра до мільйонера, навіть у найтяжчі часи не забуваючи віддавати 30 % прибутків Богові, вести активну проповідницьку та освітню роботу.

Актуальна класика

Почався Великий піст, тож і публікація має бути відповідна. Маю чудову нагоду – щойно закінчив читати твір Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Крім чудової живої мови, книжка цікава ще й певними паралелями з сьогоденням. Тому вирішив не розривати її на цитати, а зробити невеличкий переказ.

Отож, маємо чотирьох головних дійових осіб:

1) Конотопський сотник (на сучасну адміністративну класифікацію – щось близьке до міського голови). Читати не вміє, рахує лише до тридцяти, писати не навчений (здатен лише поставити свій підпис). Своєю невченістю зовсім не переймається, будучи певен, що «я на те і сотник, щоб…тільки підписувати».

А у ваших дзвонах є 5 % золота?

Постійні читачі цього блогу знають, що до православних свят я намагаюся підготувати публікацію на християнську тематику. Сьогоднішнє свято не буде винятком. А поштовхом до її написання стала подія, що трапилася учора.

У нашій церкві я несу послух дзвонаря. Тож іноді маю відповідати на запитання щодо дзвонів. Це й непогано, оскільки, готуючись до цих запитань, і сам дізнаюся багато нового. Наприклад, нещодавно запитали, а як я знаю, як довго слід дзвонити? Сам цим ніколи не переймався – дзвонив, як дзвонилося, а тут мусив пошукати. Виявляється, у дзвонарів таки є своєрідний стандарт тривалості. Це… молитва. Точніше – 50-й псалом. Дзвонар має прочитати його повністю, доки б’є у дзвони. Зізнаюся, мені поки що так не вдається (або з ритму збиваюся, або з тексту), та орієнтир отримав. Тож запитання – це непогано. Але учорашнє виявилося несподіваним.

Е. Джейкобс. Рік, прожитий за Біблією (завершення)

(за книжкою: Джейкобс Э.Д. Год, прожитый по-библейски/ Эй Джей Джейкобс. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 400 с. )

Сьогодні – велике православне свято, тож доречною була б публікація на релігійну тему. І вона в мене є. Адже у сьогоднішній публікації пропоную завершальну частину (див. ч. 1, ч.2) своїх виписок з книжки про спробу американського журналіста цілий рік прожити згідно Біблії. Оскільки події в книжці розміщені в хронологічному порядку, автор починає підводити певні підсумки свого журналістського експерименту. Відмічає позитивні моменти (відчув силу молитви і зрозумів необхідність суботнього відпочинку), не приховує «проколів» (так і не зміг відмовитися від еволюційної теорії та прийняти божественність Ісуса Христа). Але в цілому зазначає, що цей експеримент, на відміну від попереднього (коли він прочитав усю Британську енциклопедію) зробив його життя кращим і гармонійніший. Чого і вам бажаю. Та час переходити до виписок:

Е. Д. Джейкобс. Рік, прожитий за Біблією (ч. 2)

(за книжкою: Джейкобс Э.Д. Год, прожитый по-библейски / Эй Джей Джейкобс. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 400 с. )

Хто потрапив на цю публікацію, не прочитавши першої частини - поясню, що сьогодні обговорюємо книжку, в якій американський журналіст описує свій досвід намагатися цілий рік прожити, максимально буквально дотримуючись приписів Біблії. Зазначу, що автор дуже швидко розуміє абсурдність такого задуму, заявляючи "Якщо дійсно слідувати всім правилам, ви будете цілими днями вести себе як божевільний". Та він не здається, і поступово починає отримувати перші позитивні враження і результати. Але не буду переказувати всю книжку, пропоную лише найяскравіші цитати:

Ей Джей Джейкобс. Рік, прожитий за Біблією

(за книжкою: Джейкобс Э.Д. Год, прожитый по-библейски / Эй Джей Джейкобс. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 400 с. )

Беручись за цю книжку, очікував побачити щось на зразок «Біблії для кожного і на кожний день» (цитата з Біблії на кожен день + повчання на її основі). Та виявилося інакше (хоча цитати на щодень були): автор вирішив прожити рік, максимально буквально дотримуючись біблійних приписів. Почав він з того, що за 4 тижні (витрачаючи 5 годин на день) перечитав усю Біблію, виписавши звідти близько 700 різноманітних правил. Також він придбав різноманітну літературу з тлумаченнями цих правил і зібрав раду духовних наставників: рабинів та християнських священиків. Вісім місяців було відведено на Старий Завіт і чотири – на Новий, оскільки: