Том Райт. Бог є. Що далі? (завершення)

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Продовжуємо читати одну з найвідоміших книжок Тома Райта (початок дивись тут). Як і обіцяв у попередній публікації, розпочнемо з кола добрих справ – тих п’яти елементів, які, на думку автора, є невід’ємними складовими життя християнина. У книжці це коло має такий вигляд (переклад мій):

Том Райт зазначає, що «включатися» у це коло ми можемо з будь-якого пункту, однак все ж на вершину (якщо так можна казати про коло) він помістив Писання. Про кожен із цих пунктів у книжці описано досить докладно, тож кого зацікавить – всі необхідні пояснення там знайдете. Я ж наостанок наведу ще кілька уподобаних цитат:

• Важливо підкреслити, що приватні настанови Писання з певних питань мають лише другорядне значення. Звичайно, вони теж важливі, але значно важливіше просто саме читання Писання.
• Чим частіше хтось відвідує Євхаристію, опираючись її дії, тим затятішим стає його серце.
• Ніхто не потрапляє в Царство Боже, просто пливучи за течією.
• Молитва залишається таємницею, а якби не так, вона б не була молитвою.
• Звичка давати – і давати щедро – це не якась особлива властивість видатних християн. Це ознака, потрібна абсолютно кожному – оскільки всі ми покликані відображати світу образ Бога Творця, а ми знаємо про цього істинного Бога, що, в першу чергу, за самою своєю природою Він є жертовна і щедра любов.
• Писання є не що інше, як історія Божої любові.

Згадана література: у післямові автор згадує декілька книжок, що стосуються цієї ж теми. Зокрема – книжку Річарда Хейза «Етика Нового завіту» (Хейз Ричард. Этика Нового Завета. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2005. — 712 с.). Також Том Райт наводить назви усіх своїх попередніх книжок. Але видавництво Ексмо чомусь вказує лише ті переклади, які були видані у них (от такий комерційний хід). Тому повний список перекладених книжок Тома Райта краще дивитися на присвяченій йому сторінці у Вікіпедії.

Одна із наведених у цьому переліку книжок мені здалася досить цікавою за проблематикою, тож вирішив ознайомитися і з нею. Маю на увазі книжку «Що насправді сказав апостол Павло. Чи був Павло з Тарсу засновником християнства?» (Что на самом деле сказал апостол Павел. Был ли Павел из Тарса основателем христианства? – Москва: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2004. – 186 с.).

Зізнаюся відразу – до кінця дочитати не зміг (хоча зі мною таке трапляється рідко). Трохи насторожили вже перші рядки передмови – що ця книжка народилася з циклу лекцій. Але таким способом пишеться досить багато книжок. Та спробував читати – і загруз приблизно посередині. Замість відповіді на винесені у заголовок питання автор дає досить розлогий аналіз і коментар до всіх попередніх праць з цієї теми, аналізує тодішню історичну та політичну ситуацію тощо. Тобто це таке собі введення до вивчення Павлових послань. А точніше – монографія на цю тему. Хто захоче стати більш освіченим у цій тематиці – будь ласка. Але на роль науково-популярної книжки ця праця Тома Райта навряд чи придасться.

Аби не залишити вас узагалі без традиційної порції цитат – тримайте трійко:

• Тлумачення ідей великого мислителя – мудра й ризикована справа.
• Постійне повторення одних і тих же прописних істин може настільки притупити нашу чуйність, що ми ризикуємо не почути, що насправді говорив апостол Павло і (що не менш важливо) як реагували його сучасники.
• Сучасний західний «постхристиянин» все частіше ставиться до розп'яття, як до різновиду біжутерії, і часто ні сном, ні духом не відає, що витончена штучка, яку він носить на шиї, – далекий предок шибениці, електричного стільця, «іспанського чобота» і диби.

Оскільки читаю переважно в транспорті, остання книжка виявилася "заважкою" як за змістом, так і за формою викладення. Спробую підібрати щось придатніше для побіжного прочитання. Чи вдасться - читайте вже у наступній публікації.