Бердник О. Лабіринт Мінотавра

(за книжкою: Олесь Бердник. Лабіринт Мінотавра. – Київ: Веселка, 1990. — 408 с.).

Лабіринт Мінотавра

• Життя — то ніч, моя красуне, а протягом ночі багато насниться всякої всячини.
• Істина, яка звільняє нас від суєтності й марності цього світу – істина, проголошена й скріплена Христом.
• Проклята радість, здобута хоч краплею горя!
• Ми є лише тоді, коли віддаємо себе іншим.
• Жити – то означає мати якусь мету і прямувати до неї.
• Відповідь у людині. Ззовні нема нічого. Якщо ти чекаєш пояснень чи повчань збоку, — ти неминуче стаєш залежним від речей, молитов, богів, людей, учителів, вождів, священних текстів.
• В серці людини — зерно вічності. Але всяке зерно можна знищити недбалістю або добути з нього багатий врожай.

• Не може небо опуститись на землю, щоб підняти в повітря пташку. Пташка повинна сама зростити крила для польоту і прагнути вгору.
• Шукай в собі, думай, зупиняй потреби тіла й нижчої душі.
• Ми приймаємо лише те, що полюбимо.
• Навіть рабство інколи дає переваги усталеності.
• Горе — найкращий учитель. Без нього людина — лише байдужий спостерігач подій, сонна самовдоволена істота.
• Скільки в світі сліпих та глухих, а ще більше сонних.
• Не поспішати в царство тіней треба, а розганяти тіні тут, на землі.
• Зупинений розум божеволіє!
• Панувати можна лише над рабськими душами, бо вільний дух — поза досяжністю тиранії.
• Страх породжує тиранію і хитрість.
• Свобода — то відмова!
• Безсмертне тільки знання, посіяне в душу людей.
• Колесо узвичаєного життя замикає вас у безвихідь постійності прагнень.
• Свободу духу треба берегти понад всіма умовностями політики й повсякденного життя.
• Щоб збагнути — треба полюбити.
• Ти не звільнишся ніколи від своєї суті, а лише можеш освятити її, піднести до ідеальних висот.
• Зерно майбутнього світу любові і щастя — у нашому серці.

На святому вогні спалимо розлуку

• Ліпше малесенька іскра, ніж гора попелу.
• Лише мудрість не іржавіє.
• Все минає, тільки тиша лишається… Тиша мудрості й спокою... Будь сином тиші. І тоді в тобі пробудиться пісня.
• Життя минає, і хто не загнуздає його, як дикого коня, той хіба може-бути вершником?
• Я сліпий на очі, а є сліпі на серце. То страшніше, синку…
• Неволя многолика, у неї мотузочків — не злічити. Не отямишся, коли й заплутаєшся, мов муха в павутині…
• Краще немудра хоробрість, аніж розумна байдужість!
• Розумна в тебе голова, а як прийшло до вузлика — тут і плачі пішли.
• Володарі не прощають своїм рятівникам. А тим паче, коли рятівник тягнеться до вінця царського…
• Втекти — хіба не є то останнє право раба?
• Хто хоче вінця — хай іде до кінця.
• Він ненавидить свободу, бо не віднайшов її в своєму серці.
• Нащо тобі невмирущість, коли ти не можеш дати ради звичайному життю?
• Щось вартісне тільки тоді, коли його можна втратити.

Хто зважиться — вогняним наречеться

• А бажання… воля… То — найсильніша енергія! Якщо чогось дуже, дуже сильно запрагнути — все здійсниться.
• Ось тобі страшна клятва — щоб мене земля ковтнула!
• Зайві слова віддаляють від правд, від розуміння. Головне приходить у мовчанні, в тиші.
• У вас так багато слів, щоб довести інше слово.
• Коли ми любимо те, що перед очима, — це вже ніби плата за почуття.
• Крила мрії розтоплені сонцем істини.
• Космос такий розмаїтий у своїх виявах, що мислити його однотипно — смішно.
• Жити можна скрізь. Скільки різних умов — стільки градацій життя.
• Хто хоче йти відомими шляхами, той не відкриє нічого нового… Будь перший!

У цій публікації - лише цитати. Враження (переважно негативні) - у наступній.