Ще дві книжки Франсін Ріверс

Після глибоко наукових досліджень Біблії в книжках Тома Райта (див. тут і тут) вирішив трохи відпочити на художній літературі. Але не пориваючи з християнством і Біблією. Згадав, що наприкінці жовтня минулого року зробив невелику перерву в читанні книжок Франсін Ріверс (встигнувши розглянути лише «Книжника» і «Воїна»). Тоді ж обіцяв повернутися до цієї серії про біблійних персонажів «другого плану». Сьогодні виконую обіцянку.

Франсін Ріверс. Священник

(за книжкою: Риверс Франсин. Священник. – Москва: CER/PXO, 2007. -182 с.)

Це перша книжка з цієї серії. І хоча стосується вона життя одного з найвідоміших другопланових біблійних героїв - Аарона, першого первосвященника і старшого брата Мойсея, уподобаних цитат не так багато (а точніше - дві):

• Потерпи. Дай Богу час.


• Так, ми пішли з Єгипту. Але скоро ми побачимо, чи залишили ми Єгипет.

Задумуючи серію цих книжок, основним своїм завданням Франсін Ріверс бачила спонукання нас до постійного перечитування Біблії. І не лише як художньої літератури. Для цього наприкінці кожної з книжок розміщено невеликі навчальні розділи, що містять власне біблійні тексти, що стали основою для книжки, а також тематичні запитання і заклики до розмірковування над тим, чому нас можуть навчити ці тексти. Розмірковування спокійного і вдумливого. Адже ми вже так часто чули ці історії, що здається, ніби все знаємо.

Ріверс Франсін. Воїн

(за книжкою: Франсин Риверс. Воин. - Москва: СЕХ/РХО, 2008. - 155 с.)

Святі Отці називають Старий Завіт «поводирем до Христа». Бо ж уся старозавітна історія від моменту гріхопадіння – ще опис життя людей в очікуванні пришестя Спасителя. У різних місцях Старого Завіту зустрічаємо пророчі вказівки на новозавітні події. Тому християнин, що обмежується лише Новим Завітом, несвідомо обкрадає себе у розумінні суті й призначення тих чи інших моментів життя Ісуса Христа. На жаль, навіть тим, хто вирішив ближче познайомитися з книгами Старого Завіту, зробити це досить складно: переважно розповідна форма, велика кількість «сюжетних ліній» і учасників подій, постійні повтори здатні швидше заплутати, ніж покращити розуміння тогочасного життя.

А у ваших дзвонах є 5 % золота?

Постійні читачі цього блогу знають, що до православних свят я намагаюся підготувати публікацію на християнську тематику. Сьогоднішнє свято не буде винятком. А поштовхом до її написання стала подія, що трапилася учора.

У нашій церкві я несу послух дзвонаря. Тож іноді маю відповідати на запитання щодо дзвонів. Це й непогано, оскільки, готуючись до цих запитань, і сам дізнаюся багато нового. Наприклад, нещодавно запитали, а як я знаю, як довго слід дзвонити? Сам цим ніколи не переймався – дзвонив, як дзвонилося, а тут мусив пошукати. Виявляється, у дзвонарів таки є своєрідний стандарт тривалості. Це… молитва. Точніше – 50-й псалом. Дзвонар має прочитати його повністю, доки б’є у дзвони. Зізнаюся, мені поки що так не вдається (або з ритму збиваюся, або з тексту), та орієнтир отримав. Тож запитання – це непогано. Але учорашнє виявилося несподіваним.

Е. Д. Джейкобс. Рік, прожитий за Біблією (ч. 2)

(за книжкою: Джейкобс Э.Д. Год, прожитый по-библейски / Эй Джей Джейкобс. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 400 с. )

Хто потрапив на цю публікацію, не прочитавши першої частини - поясню, що сьогодні обговорюємо книжку, в якій американський журналіст описує свій досвід намагатися цілий рік прожити, максимально буквально дотримуючись приписів Біблії. Зазначу, що автор дуже швидко розуміє абсурдність такого задуму, заявляючи "Якщо дійсно слідувати всім правилам, ви будете цілими днями вести себе як божевільний". Та він не здається, і поступово починає отримувати перші позитивні враження і результати. Але не буду переказувати всю книжку, пропоную лише найяскравіші цитати:

Ей Джей Джейкобс. Рік, прожитий за Біблією

(за книжкою: Джейкобс Э.Д. Год, прожитый по-библейски / Эй Джей Джейкобс. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. – 400 с. )

Беручись за цю книжку, очікував побачити щось на зразок «Біблії для кожного і на кожний день» (цитата з Біблії на кожен день + повчання на її основі). Та виявилося інакше (хоча цитати на щодень були): автор вирішив прожити рік, максимально буквально дотримуючись біблійних приписів. Почав він з того, що за 4 тижні (витрачаючи 5 годин на день) перечитав усю Біблію, виписавши звідти близько 700 різноманітних правил. Також він придбав різноманітну літературу з тлумаченнями цих правил і зібрав раду духовних наставників: рабинів та християнських священиків. Вісім місяців було відведено на Старий Завіт і чотири – на Новий, оскільки:

Про Обрізання і обрізання

Св. Василій Великий

Сьогоднішній день багатий на свята. Хтось вкотре святкує Новий рік (про хронологічну плутанину я вже писав нещодавно), хтось (особливо з цим ім’ям) «справляє Василя» (мається на увазі св. Василій Великий, пам'ять якого вшановується сьогодні), для когось сьогоднішній день – ще одна нагода відвідати знайомих із засіванням і добрими побажаннями. Але в церковному календарі цей день насамперед називають Обрізанням Господнім. Саме ця подія, що сталася на 8-й день після народження Ісуса Христа, є ключовою в церковному богослужінні. І саме нею іноді докоряють християнам. Насправді ж існує традиційний набір таких «докорів»: чому християни, які визнають Старий завіт,  їдять свинину, яка в ньому заборонена (там ще декілька десятків різноманітних тварин перераховується – див. Левит, 11: 4-30), чому не приносять обов’язкову десятину (хоча, правду кажучи, деякі сучасні секти цього вимагають і непогано на цьому заробляють), і, найголовніше – чому не обрізуються. Останній докір підсилюється ще й тим, що сам Ісус Христос обрізався згідно старозавітнього закону. Тож здається, ніби у наших опонентів є всі підстави звинувачувати нас у недотриманні боговстановлених законів і «псевдохристиянстві». У цій статті я не ставлю собі за мету дати розгорнуту відповідь на ці закиди (та й не маю, чесно кажучи, достатньої освіти), але основну ідею спробую висвітлити.

Про істину, екстремальність та вчення

Афоризм:

Дедалі більше істин удають із себе брехню, щоб залучити слухачів. Вацлав Брудзинський.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

In extremis [ін екстреміс]: в останню хвилину, перед смертю.

Значення іншомовного слова:

Тора (давньоєвр. торах, букв. – наука, вчення): 1) Назва сукупності всіх заповідей, що дані Богом єврейському народові через пророка Мойсея, а також перших п’яти книг Біблії – П’ятикнижжя. 2) Сувій з шкіри, на якому написане П’ятикнижжя.

Антоніо Джирланда. Ключ до Біблії (Старий Завіт)

(за книгою: Антоніо Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт / пер. з італ. П. Смук. - Л.: Свічадо, 2006. - 300 с.)

Оскільки сьогодні велике православне свято - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (в народі – Другий, або яблучний, Спас), хотів порадувати вас новою порцією тематичних виписок. Однак обіцяні Патерики лише почав читати, тому на повноцінну публікацію матеріалу ще не маю. Згадав, що маю виписки з християнської літератури в паперовому вигляді, які почав робити ще до створення сайту, тому сьогодні пропоную саме такий «архівний» матеріал.
Щоправда, книжка католицького автора (а мені останні роки дещо верне від їхнього надмірного матеріалізму й намагання усе в Біблії вивести на науковий рівень), однак можна знайти й багато корисних думок. Оскільки мій «протест» проти католицизму виразився, зокрема, в тому, що я віддав знайомому греко-католицькому священику всі їхні книжки, перевірити точність цитування не можу – можливо, деякі з виписок будуть просто моїми думками з прочитаного. Сподіваюся, це не зменшить цінності сьогоднішньої праці:

• Біблія між нами, як у свій час між людьми був Ісус. Але сьогодні ми так само мало віримо Слову, як у свій час люди мало вірили Ісусу (втіленому Слову). І від Нього, і від Біблії очікують див, шукають ознак, але просто сприйняти як Божу присутність не хочуть.
• Біблія складається з 74 книг (47 – Старого та 27 – Нового Завіту).
• Новий Завіт став буквальним: втілений Бог помер, передавши спасіння у спадок.
• Батько звертається до дитини не лише, щоб розповісти щось нове чи відкрити таємницю. Так і Бог…
• Паралель: особа (Авраам) – народ (євреї) – людство (весь світ).
• Бог не показує відразу всієї своєї величі, щоб не пригнітити людину, але пропорційно до труднощів людства виявляє свою могутність.

Слава святій єдиносущній, животворчій і нероздільній Трійці

Сьогодні ми з вами святкуємо день святої Тройці, оскільки вважається, що саме у цей день щонайповніше виявила себе третя іпостась триєдиного Бога – Святий Дух. Деякі псевдохристиянські (і навіть зовсім не християнські, але мімікруючі під неї секти, наприклад – Свідки Ієгови) не визнають троїчності Бога, наголошуючи на тому, що ні в Старому, ні в Новому Завіті саме слово «Трійця» не зустрічається, а з’являється лише в пізніших богословських працях. Однак це аж ніяк не означає, що троїчність Бога була вигадкою богословів. На підтвердження цього пропоную цитати саме зі Старого Завіту, де досить чітко вказується на цю ознаку Бога. Чому ж просто не написати, що Бог єдиний в трьох особах – відповім наприкінці.

Перший аргумент зустрічаємо уже в першому рядку Біблії: «На початку створив Бог небо і землю». Ніби все правильно, однак якщо поглянути в оригінальний текст, то дієслово «бара» (створив) вживається в однині, а «елогім» (Бог) – у множині, тобто дослівно це б звучало як «На початку створив Боги небо і землю». З цієї ж точки зору цікавим є базовий вислів, що ніби вказує на єдність Бога: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є» (Второзаконня, 6: 4). Здавалося б, що може бути конкретніше. Але якщо знову придивитися до слів, то помітимо, що єврейське слово «ехад» (один) насправді означає не монолітну, а СКЛАДЕНУ єдність, як це буває у випадку з сім’єю, яка складається з чоловіка і жінки, але є єдиною (це слово і зустрічаємо у момент, де Господь говорить про створення сім’ї – Буття 2: 24).