До православного свята - виписки з Кураєва

Нещодавно згадував відомого апологета православ’я – отця Андрія Кураєва. У свій час його книжки були для мене справжнісіньким відкриттям: виявляється, і в наш час є люди, які здатні аргументовано відповісти на «закиди» атеїстів та сектантів різного гатунку. При цьому його публікації стосуються усіх сфер життя сучасної людини – від захоплення східною і псевдосхідною (в дусі Блаватської та Реріха) духовністю (цим він подібний до вже згадуваного нами о. Серафима (Роуза) до безглуздості боротьби зі штрих-кодами на товарах та індивідуальними податковими номерами.
На жаль, у той час ґрунтовних виписок не робив – більше намагався засвоїти хід логічних суджень, тому збереглося небагато. Та й те – без зазначення конкретного твору. Але ж сьогодні велике православне свято - Успіння Пресвятої Владичиці нашої, Богородиці й Приснодіви Марії (як не дивно для далеких від православного світогляду людей називати святом день смерті Богородиці), тому відбутися тривіальним комплектом афоризм-крилатий латинський вислів-тлумачення іншомовного слова+фото природи не міг. Подаю лише дещицю виписок з мого паперового архіву і настійливо закликаю усіх, хто «губиться» у полемічних суперечках з протестантами чи просто хоче глибше відчути Православ’я, перечитати хоча б основні твори цього автора. Щоправда, його іноді «заносить» у категоричності суджень, однак навіть у цьому він намагається зберегти щирість. Мені не дуже імпонує його ставлення до проблеми церковного розділення в Україні, однак він різко виступив проти анексії Криму Росією в той час, коли вся церковна ієрархія відбувалася мовчанням, що заслуговує безумовної поваги. От кілька виписок цього неоднозначного автора я і пропоную вам сьогодні:

• Обряд – спосіб приймання Дару. Людина дає оболонку («обряджає»), а Бог вкладає у неї свій зміст, свій Дар – Себе.
• Віримо в усіх богів і в жодного.
• Про проповідь:

1. один добре забитий гвіздок краще десяти, забитих слабко;

«Незалежні» християнські виписки

Так, я знаю, сьогодні вся Україна відзначає (на жаль, у зв’язку з останніми подіями, – не святкує) День незалежності. Звичайно, хотілося підготувати низку тематичних виписок. Була ідея зібрати афоризми про незалежність (але їх побіжно в інтернеті й десятка не назбиралося) чи підготувати історичну довідку щодо того, скільки разів Україна втрачала і знову здобувала свою незалежність. Та на все це потрібен час, а його я витратив на суто прагматичні цілі – копав картоплю. Тому нічого іншого не залишається, як знову звернутися до свого паперового архіву. Єдине, що дотичне у сьогоднішніх виписках до нашого свята – вони теж «незалежні», тобто в записнику просто написано «з різних джерел» без вказівки конкретного автора і твору. Сподіваюся, це не вплине на їх значимість:

• Ангели зла скинуті на землю. Ангели добра спускаються добровільно.
• За 10 праведників Господь не знищив би Содом (Буття, 18: 32). Навіть за одного грішника він віддав Сина.
• Темні сили пророкують лише те, що залежить від них. Людина починає вірити – вони подають хибні пророцтва. Вони не збуваються – і людина перестає вірити в пророцтва взагалі, в тому числі й біблійні.
• Чим ретельніше і глибше ми вивчаємо створене людиною, тим більше помилок знаходимо. Заглиблення у Боже виявляє нову і нову досконалість.
• Не дзеркало робить людину брудною, не закони роблять її грішною – вони лише виявляють це.

Нова порція архівних виписок (на християнську тему)

Продовжую почату минулого вівторка публікацію мого архіву паперових виписок. Як ви побачите, читав я досить безладно (та й зараз іноді цим грішу). Оскільки обіцяв вихідні дні присвячувати християнській тематиці – ці суботні нотатки будуть саме такими. Не всі книжки високої якості, але, як казав (якщо не помиляюся) Сенека, навіть у найгіршій книжці можна знайти гарну думку. Саме це я і намагався зробити. Що з того вийшло – читайте:

Антоні Пацьорек. Біблія для кожного і на кожний день (Старий Завіт). — Львів: Свічадо, 2005 – 354 с.

• Вавилонська вежа: хто пориває з Богом – не здатен порозумітися і з людиною.
• Вчинки людини не призводять до автоматичного покарання. Навіть у випадку з Содомом Бог має бути справедливим до кінця: «Піду і подивлюся…» (Буття, 18:21).
• Бог записав заповіді на камені, щоб люди перенесли їх у серця. Бог забажав кам’яного храму, щоб оселитися у серці людини.
• Запитання «Адаме, де ти?» (Буття, 3:9) - це не гра в хованки всевидячого Бога, а перевірка самоусвідомлення людиною свого вчинку (де ти перебуваєш в душі, що відчуваєш).
• Мудрість походить від Бога і приводить до Бога.

Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. - Львів: Свічадо. – 2008. – 356 с.

• Ти так велів, і так воно є, що кожен не доведений до ладу дух стає карою для самого себе.
• Кращою спонукою в навчанні є вільна цікавість, а не силування, до якого завжди приєднується страх (це силування … сповільнює одушевлення цікавості).
• Блаженний, хто любить Тебе (Бога – прим. моя), хто друга свого любить у Тобі, а ворога свого любить з любові до Тебе.
• Менше звертав я уваги на посуд бесіди, а більше – на страву знання.
• Скоряючись Тобі (Богові – прим. моя) у всьому, мав наказувати своєму тілу (Коли людина повстає проти Бога, її тіло повстає проти неї – прим. моя).
• Людський люд цікавий пізнавати чужі гріхи, але лінивий виправляти свої.

Антоніо Джирланда. Ключ до Біблії (Старий Завіт)

(за книгою: Антоніо Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт / пер. з італ. П. Смук. - Л.: Свічадо, 2006. - 300 с.)

Оскільки сьогодні велике православне свято - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (в народі – Другий, або яблучний, Спас), хотів порадувати вас новою порцією тематичних виписок. Однак обіцяні Патерики лише почав читати, тому на повноцінну публікацію матеріалу ще не маю. Згадав, що маю виписки з християнської літератури в паперовому вигляді, які почав робити ще до створення сайту, тому сьогодні пропоную саме такий «архівний» матеріал.
Щоправда, книжка католицького автора (а мені останні роки дещо верне від їхнього надмірного матеріалізму й намагання усе в Біблії вивести на науковий рівень), однак можна знайти й багато корисних думок. Оскільки мій «протест» проти католицизму виразився, зокрема, в тому, що я віддав знайомому греко-католицькому священику всі їхні книжки, перевірити точність цитування не можу – можливо, деякі з виписок будуть просто моїми думками з прочитаного. Сподіваюся, це не зменшить цінності сьогоднішньої праці:

• Біблія між нами, як у свій час між людьми був Ісус. Але сьогодні ми так само мало віримо Слову, як у свій час люди мало вірили Ісусу (втіленому Слову). І від Нього, і від Біблії очікують див, шукають ознак, але просто сприйняти як Божу присутність не хочуть.
• Біблія складається з 74 книг (47 – Старого та 27 – Нового Завіту).
• Новий Завіт став буквальним: втілений Бог помер, передавши спасіння у спадок.
• Батько звертається до дитини не лише, щоб розповісти щось нове чи відкрити таємницю. Так і Бог…
• Паралель: особа (Авраам) – народ (євреї) – людство (весь світ).
• Бог не показує відразу всієї своєї величі, щоб не пригнітити людину, але пропорційно до труднощів людства виявляє свою могутність.