Продовжую почату
минулого вівторка публікацію мого архіву паперових виписок. Як ви побачите, читав я досить безладно (та й зараз іноді цим грішу). Оскільки обіцяв вихідні дні присвячувати християнській тематиці – ці суботні нотатки будуть саме такими. Не всі книжки високої якості, але, як казав (якщо не помиляюся)
Сенека, навіть у найгіршій книжці можна знайти гарну думку. Саме це я і намагався зробити. Що з того вийшло – читайте:
Антоні Пацьорек. Біблія для кожного і на кожний день (Старий Завіт). — Львів: Свічадо, 2005 – 354 с.
- Вавилонська вежа: хто пориває з Богом – не здатен порозумітися і з людиною.
- Вчинки людини не призводять до автоматичного покарання. Навіть у випадку з Содомом Бог має бути справедливим до кінця: «Піду і подивлюся…» (Буття, 18:21).
- Бог записав заповіді на камені, щоб люди перенесли їх у серця. Бог забажав кам’яного храму, щоб оселитися у серці людини.
- Запитання «Адаме, де ти?» (Буття, 3:9) - це не гра в хованки всевидячого Бога, а перевірка самоусвідомлення людиною свого вчинку (де ти перебуваєш в душі, що відчуваєш).
- Мудрість походить від Бога і приводить до Бога.
Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. - Львів: Свічадо. – 2008. – 356 с.
- Ти так велів, і так воно є, що кожен не доведений до ладу дух стає карою для самого себе.
- Кращою спонукою в навчанні є вільна цікавість, а не силування, до якого завжди приєднується страх (це силування … сповільнює одушевлення цікавості).
- Блаженний, хто любить Тебе (Бога – прим. моя), хто друга свого любить у Тобі, а ворога свого любить з любові до Тебе.
- Менше звертав я уваги на посуд бесіди, а більше – на страву знання.
- Скоряючись Тобі (Богові – прим. моя) у всьому, мав наказувати своєму тілу (Коли людина повстає проти Бога, її тіло повстає проти неї – прим. моя).
- Людський люд цікавий пізнавати чужі гріхи, але лінивий виправляти свої.
