(за книгою: Антоніо Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт / пер. з італ. П. Смук. - Л.: Свічадо, 2006. - 300 с.)
Оскільки сьогодні велике православне свято - Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (в народі – Другий, або яблучний, Спас), хотів порадувати вас новою порцією тематичних виписок. Однак обіцяні Патерики лише почав читати, тому на повноцінну публікацію матеріалу ще не маю. Згадав, що маю виписки з християнської літератури в паперовому вигляді, які почав робити ще до створення сайту, тому сьогодні пропоную саме такий «архівний» матеріал.
Щоправда, книжка католицького автора (а мені останні роки дещо верне від їхнього надмірного матеріалізму й намагання усе в Біблії вивести на науковий рівень), однак можна знайти й багато корисних думок. Оскільки мій «протест» проти католицизму виразився, зокрема, в тому, що я віддав знайомому греко-католицькому священику всі їхні книжки, перевірити точність цитування не можу – можливо, деякі з виписок будуть просто моїми думками з прочитаного. Сподіваюся, це не зменшить цінності сьогоднішньої праці:
- Біблія між нами, як у свій час між людьми був Ісус. Але сьогодні ми так само мало віримо Слову, як у свій час люди мало вірили Ісусу (втіленому Слову). І від Нього, і від Біблії очікують див, шукають ознак, але просто сприйняти як Божу присутність не хочуть.
- Біблія складається з 74 книг (47 – Старого та 27 – Нового Завіту).
- Новий Завіт став буквальним: втілений Бог помер, передавши спасіння у спадок.
- Батько звертається до дитини не лише, щоб розповісти щось нове чи відкрити таємницю. Так і Бог…
- Паралель: особа (Авраам) – народ (євреї) – людство (весь світ).
- Бог не показує відразу всієї своєї величі, щоб не пригнітити людину, але пропорційно до труднощів людства виявляє свою могутність.
