(за книжкою: Эндо Сюсаку. Молчание. – М.: Эксмо, 2015. – 320 с.)
Цитати:
- Необхідність таїти почуття перетворила їх обличчя у справжнісінькі маски.
- Дивовижне створіння людина - завжди в ньому живе надія, що вже його-ж доля пощадить.
- Яке ж це щастя - жити!
- Ісус прийняв смерть не заради гарних і доброчесних. Неважко померти заради чистих і досконалих, важко віддати життя за жалюгідних і потворних.
- Я священик, життя дане мені для того, щоб служити.
- Яка б міцна не була віра, страх підпорядковує собі плоть незалежно від свідомості й волі.
- Якщо Бога не існує, хіба змогла б людина знести цю моторошну байдужість, цю жорстоку нечутливість моря?
- Істинний гріх – це зовсім не брехня, не крадіжка. Гріх – це байдужість, що дозволяє одній людині зневажати життя іншої, нітрохи не думаючи про ті муки, що їх завдає.
- Тільки навчання – шлях до успіху.
- Світ жив своїм життям. Людини не стало, але ніщо в світі не змінилося.
- Співчуття – не діяння. Це ще не любов. Жалість, так само як пристрасть, - всього лише свого роду інстинкт.
- Це згубно для здоров'я - так виснажувати себе думами.
- Горе пастирю, якщо вівці його не потребують.
Вся інтрига книжки - місіонер, що відрікся. Багато цікавих подробиць з життя і побуту японців (цим вона близька до "Сьогуна"). Але це лише перша половина книжки. Приблизно з середини твору - місіонера ув'язнюють і починається опис моральних мук: зректися і жити чи не зректися і померти.
Не знаю, чому книжку так хвалять: як на мене, жодна із винесених на обкладинку цитат не відповідає дійсності. Японець пише про християнство. Як на мене - невдало. Єдине, що справді зацікавило - Кітідзіро, один з другорядних героїв. От про його внутрішні переживання я б почитав зі значно більшим зацікавленням.
Немає коментарів:
Дописати коментар