Колін Вілсон. Паразити свідомості (ч. 2)

(переклад з англійської Володимира Романця. – Київ: журнал "Всесвіт", 1988. - № 4-5).

Сьогодні, як і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас зі своїми виписками з відомого твору, присвяченого всеперемагаючій силі людської свідомості. Для одних – це лише фантастика (та ще й без звичного «екшену», космічних пригод, стрілянини з усіх видів вигаданої зброї та потворних чужинців, що шматують невинних землян). Для інших (до яких належу і я) – у чудовий спосіб піднесена ідея про міць людського розуму та фактори, що здатні її послабити (герої твору, зрозумівши, що паразити свідомості здатні діяти на людину, задурманену навіть найслабшими наркотичними речовинами, відмовилися навіть від улюбленої кави). Як на мене, автор вдало поєднав ідею та форму. Наскільки вдалі виписки зробив з цієї книжки я – судити вам:

• Навчання – здатність відмежовувати одні властивості об’єкту від інших його властивостей.
• Замість того, щоб здаватися на милість настроїв та почуттів, слід керувати ними так само, як рухами своїх рук.
• Чим більше людська свідомість продукує машин, які виконують роботу людей, тим менше вона бачить свої власні можливості, тим менше вона розглядає себе як активну "мислячу машину".
• Люди так звикли до обмежена своєї психічної діяльності, що сприймають це як належне.
• Секс — це одне з найглибших джерел задоволення людини.
• Ми повинні сприймати людину не як одне ціле, а як безупинну боротьбу між вищою і нижчою її сферами. Нижча сфера постійно використовує енергію вищої сфери для своїх власних цілей (я вже зазначав, що деякі ідеї автора близькі до християнських уявлень: це одна з найпромовистіших – прим. моя).
• Причиною занепаду людського життя (і свідомості також) є слабкість променя уваги, який ми спрямовуємо на світ.
• Люди ніколи не розуміли, що життя таке нудне через невиразність, нечіткість, туманність їхнього пучка уваги.
• Ми всі більшою чи меншою мірою вміємо черпати сили з нашого "внутрішнього життя".
• Людське життя цілковито ґрунтується на передумовах, які ми сприймаємо як аксіому.
• Люди ніколи по-справжньому не вчилися жити самотою і діяти власними силами. Вони ледачі і воліють спиратися на підпори.
• Лише невротична жінка непритомніє, коли хтось нападає на неї; жінка зі здоровою психікою знає, що це не вихід.
• Дитина недооцінює свої сили. Дитина не розуміє, що потенційно вона — доросла.
• Мова і значення слів належать до сфери тіла. Їх так само важко нести в глибини свідомості, як нести логічну думку в мрію.
• Розуміння настає тільки після сприймання (навряд чи зрозумієте ви те, що читаєте, якщо думаєте в ту мить про щось інше).
• Більшість об'єктів, що перебувають у полі нашого зору, не фіксуються в нашій свідомості, бо ми не надаємо їм ваги.
• Наші повсякденні дії відбуваються переважно через ланцюги звичок: дихання, харчування, травлення, читання, відповіді на запитання.
• Що талановитіший актор, то більше він покладається на ланцюги звичок (у японському театрі но цей ланцюг називають «квіткою стилю», яку актор має «вирощувати» протягом усього свого життя – прим. моя).
• Людство звикло до своєї психічної й інтелектуальної обмеженості.
• Мозок має понад десять ланцюгів задоволення, найпоширеніші серед яких — статевий, емоційний і соціальний. У ньому є також ланцюг інтелектуального задоволення і високоінтелектуальний ланцюг, пов'язаний зі здатністю людини до самоконтролю і самоприборкання. Нарешті є ще п'ять ланцюгів, які майже нерозвинуті в людях і які пов'язані з енергіями, що їх ми називаємо поетичною, релігійною чи містичною.
• Бути богоподібним означає вміти керувати обставинами, а не бути їхньою жертвою.
• Слід володіти своєрідним духовним радаром, інакше кажучи, не перейматися клопотами повсякденного життя та побуту.
• У кожному університеті більшою чи меншою мірою виникає та сама проблема: студентам їхнє нове життя здається таким чарівним, що вони не хочуть марнувати час на тяжку працю.
• Вчений і філософ спрагло шукають правди, бо вони втомилися бути просто людьми.
• Історичні приклади свідчать про те, що інтелект — це ще не гарантія доброї волі.
• Щоб заснути: цілковито відключаюсь від зовнішнього світу, забуваю про своє тіло.

PS.

Бажаєте продовжити - дочекайтеся завтрашнього дня.