Колін Вілсон. Паразити свідомості (завершення)

(переклад з англійської Володимира Романця. – Київ: журнал "Всесвіт", 1988. - № 4-5).

От і підійшло до завершення (див. частина 1, частина 2) наше побіжне знайомство з фантастичним твором, присвяченим зовсім не фантастичній темі – безмежним можливостям людського розуму і нашому (згідно задуму автора – не лише нашому) небажанню його використовувати на повну потужність. Досить болюче автор «шмагає» людство за схильність до розумових лінощів і бажання плисти за течією – але ж іноді ми й справді заслуговуємо такої критики. Як підсумок – книжка сподобалася, читається легко і залишає бажання ставати кращим. А чого ще вимагати від гарної книжки. Раджу прочитати і вам, а поки – пропоную свої виписки:

• Тіло тисне на думки, як величезний тягар, і не дає їм злітати вгору.
• Тілу притаманна нетерплячість.
• Надмірний сон послаблює психічні можливості й контроль над фізичною свідомістю.
• Життєздатністю більшості людей керують підсвідомі сили, про які ті люди й гадки не мають.
• Пускати задля забави поїзди під укіс неповнолітніх злочинців спонукує бажання приєднатися до дорослого світу, роблячи щось таке, що має, сказати б, дорослі наслідки.
• Якщо ваша мова не дуже розвинена, якщо її можливості обмежені, треба відповідно розвинути мову і розширити її можливості.
• Тиша — природна для людини: тиша і цілковитий спокій.
• Свобода — це найважливіший стан і найважливіше відчуття людини.
• Найбільша людська проблема полягає в тому, що всі ми прив'язані до сьогочасності.
• В нас майже немає справжньої свободи.
• Нами керує звичка. Наші тіла — це роботи, які прагнуть робити те, що вони робили протягом останнього мільйона років: їсти, пити, випорожнюватися, кохатися, — і віддаватися теперішності.
• Невелика частина людства (точніше кажучи, приблизно п'ять відсотків) — це еволюційні тварини з глибоким і потужним прагненням стати по-справжньому вільними.
• Люди, либонь, найвитриваліший вид з усіх живих істот у Всесвіті (ми, щоправда, нещодавно читали у Вілена в його "Голій економіці", що найвитривалішими є таргани і пацюки, однак автор, на мою думку, має на увазі здатність виживати не однієї людської особи, а людства в цілому – прим. моя).
• Існувати — це не пасивний стан; це пробиватися з неіснування.
• Людина майже цілковито складається з нездійснених можливостей. Роздвоєння особистості виникає тоді, коли деякі з цих нереалізованих можливостей починають мститися за себе.
• Недовіра до життя отруює душі.
• "Людина — істота суспільна",— сказав Аристотель, виголосивши одну з найбільших неправд у людській історії. Бо кожна людина має набагато більше спільного з горами чи із зорями, ніж з іншими людьми.
• Так звані "людські" вартості — оманливі, вони побудовані на девальвації людиною самої себе.
• Дорослі, навіть найгеніальніші, знецінюють життя; дитина вірить у нього і стверджує його всім своїм єством.
• Більшість людей розумово ледачі.
• Недостатні знання іноді небезпечніші, ніж відсутність узагалі будь-яких знань.
• Навіть досить інтелектуальні й серйозні люди можуть страждати від розумових лінощів, якщо звикли лінуватися змалечку.
• Людина ледача за своєю природою, а ледачість ні в якому разі не можна засуджувати. Це означає, що людина через свою ледачість не любить незручностей, і для того, щоб уникнути їх, вона створила цивілізацію.
• Відчуття безбатьківства й осиротілості, поза всяким сумнівом, є одним з найдужчих психологічних шоків, який тільки може спіткати людину.
• Немає нічого небезпечнішого для людства, як віра в те, що його справи в руках надлюдей.
• Справжня домівка людини — це її свідомість (Тейяр де Шарден).
• Музика Гайдна і Моцарта – життєстверджувальні.
• Шопенгауер – життєненависник.

Згадувані у книжці твори

• Феноменологія Гуссерля (одна з ключових тем у книжці, герої дуже часто використовують її для дослідження свідомості людини – прим. моя).
• Олдос Хакслі "Рай та пекло".
• Книжки Лестера (відомі кілька авторів з призвіщем Лестер, тому про які саме йдеться в книжці – не знаю – прим. моя)
• Пенталогія Бернарда Шоу "Назад до Мафусаїла"