Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки (завершення)

(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. - М.: Олимп-Бизнес, 2007. - 367 с.)

Завершується (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) наше знайомство з економічним посібником для непрофесіоналів. Сьогодні торкнемося питань глобалізації та міжнародної торгівлі, оподаткування, важливості для країни природних і людських ресурсів. Наприкінці, за традицією, кілька літературних джерел, на які посилається автор (хоча переважну кількість даних він наводить з англомовної фахової періодичної літератури: кого зацікавить – шукайте у книжці). Не знаю, як вам, а мені дещо відкрилися очі на ті процеси, які ми спостерігаємо в економіці, і учасниками яких (навіть не бажаючи цього) стаємо. Приємного читання:

• Інфляція – кепське явище. Дефляція (стійке зниження цін) – це гірше.
• Наш рівень життя високий тому, що ми здані зосередитися на виконанні задач, які робимо найкраще, і придбати все інше.
• Світ в економічному сенсі стає все взаємозалежнішим.
• Ми торгуємо з іншими, тому що торгівля звільняє час і ресурси для виконання тих справ, у яких ми вправніші.
• Результативність – ось що робить нас багатшими. Спеціалізація – ось що забезпечує нашу результативність.
• Протекціонізм в короткостроковій перспективі зберігає робочі місця, однак в довгостроковій перспективі – сповільнює економічне зростання.
• Глобальна торгівля сприяє спеціалізації, а протекціонізм нищить її.


• Ганді, як і Лінкольн, були видатними лідерами та поганими економістами.
• Ми надаємо якості довкілля вищої цінності в міру того, як багатшаємо.
• Створення матеріального багатства – це процес використання ресурсів, з людськими включно, для виробництва речей, що мають вартість.
• У будь-якої країни є ресурси, хоча б у вигляді працелюбності й розуму її мешканців.
• Для того, щоб розвиватися і процвітати, країні потрібні закони, правоохоронна діяльність, суди, базова інфраструктура, уряд для збирання податків і повага громадян до кожної з цих складових.
• Надмірна зарегульованість йде пліч-о-пліч з корупцією.
• Високі ставки оподаткування, що застосовуються нерівномірно, повсюдно спотворюють економіку і створюють можливості для хабарництва і корупції.
• Уряди більшості країн могли б збирати більше податків, якби вони були низькими, простими і легкими для збирання.
• Компанії, захищені від конкуренції, не стають міцнішими – вони жиріють і стають лінивішими.
• Слабка валюта гарна для експортерів і погана для імпортерів.
• Погані люди можуть отримати вигоду з поганої політики.
• Багатства природних ресурсів країни можуть зашкодити її розвитку (ніяку країну не нагадує? – прим. моя).
• Найстрашніші випадки голоду викликані не неврожаями, а неповноцінними політичними системами, котрі заважають ринку скоригувати своє функціонування.
• Бідні країни, як і бідні люди, зазвичай мають дуже погані звички.
• Іноземна допомога має позитивний ефект лише тоді, коли країна, що її отримує, вже проводить гарну політику.
• Стан справ поліпшується тоді, коли є тверде політичне переконання його поліпшити.
• У міру зростання наших прибутків ми працюємо все більше – до того моменту, коли час стає важливішим за гроші.
• Якщо вибрати правильні стимули, можна використовувати ринки для досягнення будь-яких цілей.
• Сенс життя – в максимізації корисності, а не прибутків.
• У міру зростання багатства ми все частіше виявляємо схильність ставити естетику вище прибутків.
• «Усякий, хто до 30 років не був соціалістом – нечуйний; хто залишився соціалістом після 30 років – пришелепкуватий» (французьке прислів’я).

Згадувата у тексті література:

• Дайан Фоссі «Горили в тумані».
• Адам Сміт «Дослідження про природу і причини багатства народів».
• Мілтон Фрідмен «Капіталізм і свобода».
• Роберт Франк «Лихоманка розкоші».