(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. - М.: Олимп-Бизнес, 2007. - 367 с.)
Пропоную продовжити розпочате учора опанування азів економічної науки зрозумілою мовою. У сьогоднішніх виписках торкнемося питання монополізму, конкуренції та спроб державного регулювання ринку, заробітну плату, податки і заощадження. Особливо автор наголошує на емоційній «безбарвності» економічної науки: чого варте лише твердження, що алкогольні та тютюнові вироби корисні державі не лише як джерело акцизних зборів, але й спосіб скорочення життя населення – адже ті, хто вживає алкоголь і курить, платять у державні соціальні фонди на рівні зі здоровими, але живуть менше (у держави швидше з’являються вільні пенсійні кошти). І таких прикладів у книжці з десяток. Тому спробуйте прочитати її всю, а не лише мої виписки:
- Ринок винагороджує дефіцит, однак не має щонайменшого стосунку до вартості (порівняйте ціну діамантів, що не мають практичної цінності, і води).
- Ринок не забезпечує нас товарами, яких ми потребуємо; він забезпечує нас товарами, які ми хочемо купити (як тут не згадати Сенекине: «купуй не те, що потрібне, а те, що необхідне» - прим. моя).
- Оскільки ми використовуємо ціни для розподілу товарів, більшість ринків мають здатність до автоматичної корекції.
- Високі ціни подібні до високої температури: вони і симптом, і потенційні ліки.
- Якщо в ринковій системі зафіксувати ціни, компанії почнуть конкурувати в інший спосіб (зазвичай – якістю послуг чи товарів).
- Будь-яка ринкова угода покращує становище усіх її учасників.
- Низька заробітна плата – один із симптомів злиднів, а не одна з причин.
- Ми працюємо наполегливіше, коли отримуємо вигоду безпосередньо з нашої праці.
- У будь-якій системі, що не заснована на ринку, особисті мотиви зазвичай відсторонені від продуктивності: робітники не отримують винагороди за інтенсивну працю, однак їх і не карають за лінощі.
- Система, за якої всім робітникам платять однаково, дає найталановитішим з них сильний стимул до пошуку іншої роботи.
- Конкуренція неймовірно гарна річ (якщо стосується інших).
- Податки створюють потужний стимул до ухиляння від їх сплати чи зменшення оподатковуваної діяльності.
- Чим більше компаній «йде в тінь», тим вищими повинні бути ставки податків для тих, що не обрав цей шлях, але підвищення податкового тиску прискорює і їх «відхід у тінь».
- Низький рівень заощаджень може знизити об’єм капіталу для інвестицій, які дадуть змогу підвищити рівень життя.
- Логічна економіка не завжди тотожна гарній політиці.
- Курці платять у фонд соціального страхування та в пенсійний фонд, однак не затримуються на цьому світі досить довго, аби отримати накопичені кошти.
- Будь-яка система добровільної оплати стає жертвою людей, що прагнуть скористатися благами безкоштовно.
- Економічна наука не дає відповідей на філософські питання щодо розподілу прибутків.
- Адміністрація кожного президента може знайти досить кваліфікованих економістів, що підтримають її ідеологічну позицію.
- Державна політика, спрямована на потреби бідних, може мати непередбачувані наслідки, котрі знижують ефективність цієї політики і навіть призводять до абсолютно протилежних результатів.
- Наше почуття добробуту визначається як нашим відносним багатством, так і його абсолютним рівнем (не лише, яка діагональ у вашого телевізора, але й наскільки він більший за сусідський).
- Монополія відкидає саму необхідність в інноваціях чи реагуванні на запити клієнтів.
- Одна з найбільших державних монополій – загальна середня освіта.
- Чим менше економіка залежить від політики, тим краще.
- Ринки функціонують тому, що засоби йдуть туди, де вони найнеобхідніші.
- «Чисті втрати» - це ситуація, коли ваше становище погіршується, однак краще від цього нікому не стає.
- Одержання вищої освіти підвищує прибутки на 10 %.
- Економіка має все більший попит на інтелект робітника, а не на його фізичну силу.
Немає коментарів:
Дописати коментар