Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Пропоную продовжити розпочате учора знайомство з цікавою і повчальною книгою (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. - London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Дивно, але книжка, якщо не знаєш її назви і автора, у деяких своїх частинах може бути цілком підставно прийнята за одну з сучасних мотивуючих книжок типу Карнегі чи Трейсі або навіть за посібник з тайм-менеджменту (докладніше про це – в останній з публікацій). Чого варті лише вирази щодо необхідності постійно тримати свій розум під контролем, уміти фокусуватися на досліджуваній проблемі чи існуванні залежності фізичного й емоційного станів людини.
Та все ж книжка – про молитву. І знову проступає разюча відмінність від протестантизму і поступово мігруючого до нього католицизму. Особливо це стосується заборони створювати собі будь-який образ Бога під час молитви. Як «бідно» (хоча правильніше - аскетично) у цьому сенсі виглядає православ’я порівняно з видіннями католицьких святих, що не лише відчувають присутність Божу, але й ледь не тілесно її сприймають. Та щось я забалакався (точніше – «записався»). Напевне, ви вже зачекалися нової порції виписок. Будь ласка:

• Як говорить Амос (3:7), пророк - це той, з ким Бог ділиться Своїми помислами.
• Бути лише під Божим проводом означає в земному розумінні повну ненадійність, тому що тоді все залежить від святості, від самозречення, від моральних властивостей, які важко придбати.
• Ми ще не вміємо бути вільними і не хочемо більше бути рабами.
• Бог подає нам благодать, але ставати новою твариною надає нам самим.
• Зовнішнє рабство є вираз чогось набагато трагічнішого - внутрішнього поневолення.
• З моменту, як ми перестали прагнути до володіння, ми стаємо вільними, тому що чим би ми не володіли, ми перебуваємо у владі цього.
• Що б не робив Бог, все залежить від того, що робимо ми; і це має величезне значення в плані нашого повсякденного життя.
• Прощення ворогів - перша, найелементарніша ознака християнина.
• Перетворення раба на вільну людину вимагає часу.
• Ніколи диявол не нападає на нас так люто, як коли ми вже зовсім близько до завершення боротьби, і могли б врятуватися.
• Перше, чого слід навчитися, який би предмет для роздумів ми не обрали – це дотримуватися певної лінії.
• Уникайте прекрасних, але безплідних польотів думки.
• Ніколи не треба починати з більш глибокого значення слова раніше, ніж знайдемо просте конкретне значення.
• Священне Писання слід розуміти розумом Церкви.
• Недостатньо зрозуміти, що можна зробити, і з захопленням почати розповідати про це своїм друзям – треба почати це робити.
• Для досягнення досконалості немає потреби розуміти багато.
• Потрібен тривалий час, щоб навчитися зібраності, щоб стати уважним, тим, хто здатен вникати в якусь думку так довго і глибоко, щоб нічого не упустити з неї.
• Ми повинні вчитися примушувати свої думки збиратися в одному фокусі, відключаючись від усього іншого.
• Тільки коли завдяки тренуванню, вправі, навичці ми станемо здатні зосереджуватись глибоко і швидко, ми зможемо продовжувати життя у стані зібраності, незалежно від того, що ми робимо.
• Від нас самих залежить допустити чи не допустити, щоб те, що відбувається поза нами, стало подією нашого внутрішнього життя.
• На всяку нашу психічну діяльність відгукується тіло, і, з іншого боку, наш тілесний стан певною мірою визначає тип та характер нашої психічної діяльності.
• Чим багатший уявний образ Бога, тим менш реальна присутність.
• Приходячи до Бога, ми ніколи не повинні намагатися видавлювати зі свого серця якісь емоції.
• Ми подумки усвідомлюємо (під час молитви - прим. моя), що Бог тут, але не відгукуємося на це фізично.

PS. Продовження читайте наступної суботи.