Колін Вілсон. Паразити свідомості

(переклад з англійської Володимира Романця. – Київ: журнал "Всесвіт", 1988. - № 4-5).

Сьогодні пропоную вашій увазі чудову життєстверджуючу книжку, яку особливо рекомендую читати в моменти життєвого виснаження та необхідної мотивації. Несучи заряд позитиву і віри у безмежні можливості людської свідомості, книжка ще й прекрасно написана у жанрі наукової фантастики. Особливо надихає перша половина твору, де автор більше досліджує глибини свідомості, ніж далеч космосу, тема якого з’являється лише наприкінці книжки. Як на мене, закінчення (від моменту польоту героїв на Місяць) взагалі читати не слід – залишається «посмак» фантастики, і багато вартісних ідей твору вже не сприймаються так, як того заслуговують. Як вихід – прочитати спочатку твір повністю (адже ж цікаво, чим усе закінчиться), а потім перечитувати лише моменти, що стосуються саморозвитку і самовдосконалення. Цього разу мені полегша – перекладати не потрібно, тому відповідатиму лише за зміст виписок, а не за їх форму:

• Історія воліє йти звивистою дорогою.
• Справжній історик — це радше поет, а не вчений.
• Зразок історичного шарлатанства — Шпенглеровий "Присмерк Європи".
• Тіло – це проста стіна між двома нескінченостями. Простір розширюється до нескінченності назовні; свідомість розширюється до нескінченності всередину.
• Щоденне життя забирає нашу увагу й відвертає нас від "заглиблення в самих себе".
• Внутрішній світ так само реальний, як і світ довкола.
• Песимізм велетенською хмарою опускається на людство.
• Нова людина втратила віру в життя.
• Людина, що перевтомилася від роботи, перебуває в стані напруження і не може вийти з цього стану зусиллям волі. Чарка віскі або сигарета досягають моторних центрів і послаблюють напруження.
• Людина не бажає помічати красу, бо воліє зосереджуватись на практичних проблемах.
• Людина мусить навчитися розслаблятись, інакше вона стає перевтомленою і небезпечною. Вона мусить навчитися контактувати зі своїми найглибшими рівнями для того, щоб постачати енергію своїй свідомості.
• Дві тисячі років тому люди були майже повними дальтоніками через те, що в них виробилася підсвідома звичка не звертати уваги на кольори (життя було таке важке й небезпечне, що люди не могли дозволити собі розкоші милуватися кольорами).
• Маючи топографічні карти, на яких зафіксовано кожен дюйм земної поверхні, ми досі не маємо атласу нашого психічного світу.
• Де Сад не зумів стати зрілою особистістю в будь-якому розумінні цього слова, хоча й дожив до 74 років. Єдина мета його творчості полягала в тому, щоб внести ще більше сум'яття в психіку людей, викривити й спотворити правду про стосунки між чоловічою і жіночою статтю.
• Саме інтелігентні люди здужають вплинути на широкі народні маси.
• Людина — це тварина, яка намагається шляхом еволюції перетворитися на бога.
• Однією з головних перешкод на шляху еволюції людства є людська нудьга, невігластво, звичка пливти за течією.
• Як тільки в людини з'являється мета і віра, вона стає майже непереможною.
• Пересічній людині бракує розумової дисципліни.
• Нудьга виникає від своєрідної недовіри до світу.
• Людська свідомість схожа на величезний електронний мозок, який може виконувати найскладніші дії. Але, на жаль, людина не знає, як керувати ним.
• Жодного вченого не пригнітить перспектива нескінченного відкриття.
• Якщо людство починає боротися з психічною й розумовою слабкістю, ніщо не зможе стати на його шляху.
• Людина звикає хвилюватися і часом не може дати собі ради з цією звичкою.
• Один талановитий письменник-песиміст негативно впливає на ціле покоління письменників, а ті, в свою чергу, заражають кожну освічену людину.
• Політ фантазії – не втеча від щоденних проблем, а коротка подорож у великі незнані простори свідомості.
• Відчуття – це просто ще одна форма сприймання.
• Свідомий людський розум повсякчас пильно вивчає Всесвіт.
• Тіло здатне знищити мікроби хвороби за тиждень, а в свідомості мікроби песимізму або страху живуть стільки, скільки живе людина.

PS. Продовження читайте наступної суботи.