(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. - М.: Олимп-Бизнес, 2007. - 367 с.)
Минулої неділі забув у примітці зазначити, що це ще не закінчення опрацювання книжки, а лише її друга частина (див.
частина 1,
частина 2). Сьогодні продовжимо. Торкнемося таких актуальних тем, як брендинг, ринок праці (і його найголовніша складова – людський капітал), а також відносність поняття бідності. Розумію, що від читання моїх виписок, вирваних з контексту, ви не одержите того задоволення і тих знань, які я отримував, читаючи всю книгу – але ж ми про це й не домовлялися. Це своєрідний книжковий трейлер – а вже ваша справа, читати всю книжку (на що я щиро сподіваюся) чи ні. Отож, читаймо:
- Легко брехати, маючи статистичні дані, але не маючи їх – брехати набагато простіше.
- Ринки мають властивість сприяти тим, хто знає більше.
- МакДональдс продає гамбургери, хрусту картоплю і, що найважливіше, передбачуваність.
- Брендинг допомагає забезпечити елемент довіри, котрий необхідний для функціювання складної економіки.
- На конкурентних ринках ціни безжально «притискаються» до собівартості.
- Nike – це не просто шматки шкіри, зшиті докупи низькооплачуваним в’єтнамським робітником; це взуття, яке носить Майкл Джордан.
- Якщо економіка чомусь і вчить нас, так це співвідносити витрати і вигоди.
- Ринок робочої сили нічим не відрізняється від ринку будь-якого іншого товару: чим унікальніше у вас поєднання навичок і знань, тим більшу винагороду ви отримаєте.