Брошкевич Є. Трансгалактичний розвідник

(за книжкою: Єжи Брошкевич. Трансгалактичний розвідник / пер. з пол. Р. Дуб. – Київ : Веселка, 1965. – 215 с.)

Дехто здивується: чого може навчити книжка дитячої фантастики? Та ще й написана далекого 1962 року (оригінальна назва - "Ci z Dziesiątego Tysiąca"). Насправді люблю читати подібні книжки не лише задля розвитку уяви, але й для поновлення відчуття мови. В одній з попередніх публікацій зазначав, що постійне читання російськомовних книжок поступово призводить до зникнення з мови читця питомо українських слів. Ні, мова залишається українською, але якоюсь блідою, змарнілою. І найкращим ліком від цього є читання книжок, написаних соковитою українською. Погляньмо на сьогоднішній твір. Здавалося, б: перекладено з польської у 1965 році, коли про вільний розвій української мови годі було б і мріяти. Але саме через такі «ідеологічно нешкідливі» книжки українські автори і перекладачі намагалися донести до читача красу рідної мови.
Чи в багатьох сучасних книжках ви зустрінете такі «смачнющі» вирази, як «жуючи на всі заставки», «дівчина вся спаленіла», «йшлося до полудня», «нудна, як вірші про місяць», «запала глибока тиша», «цеглястий колір обличчя»? Надибуємо навіть концертову (не концертну!) залу і машинові (не машинні!) відділи. Хоча не все вдалося пронести повз пильне око цензора/мовного уніфікатора – тож маємо і голубий (укр. блакитний) квадрат, і учбові (укр. навчальні) лабораторії.

Та не лише гарною мовою перекладу відзначу сьогоднішню книжку. Вона справді цікава! На початку здавалося, що буде чергова історія «про роботів», але далі сюжет розгортається блискавично, таємниче і захопливо. Автору Єжи Брошкевичу (який, мені здається, натякнув про себе згадуванням видатного астрографа Єроніма Брошкідзе), вдалося написати чудову дитячу фантастику, що не застаріла навіть у наш високотехнологічний час. Тож раджу як дітям, так і дорослим, що сумують за добротною фантастикою без надмірностей. Наприкінці, традиційно, кілька цитат:

• Люди належать до істот з дуже неспокійною вдачею і досить буйною уявою.
• Ви, люди, нічого так легко не перехоплюєте від інших, як найгірші риси.
• Людство може рухатися вперед тільки тоді, як буде розвиватися всебічно.
• Треба часом уголос виказувати дурниці — саме тоді й можна їм скласти ціну.
• Хто може бути справжнім ворогом людини? Ураган, що його треба розігнати, потік метеорів, що його треба знищити — ось справжні вороги (здається мені, що й справді, доки у людства не з’явиться зовнішній ворог, протидія якому вимагатиме мобілізації об’єднаних зусиль усіх людей – доти ми не перестанемо ворогувати одне з одним – примітка Валерія М.).
• Страх може бути лихим порадником навіть тоді, коли нема чого боятися.