Православна періодика (жовтень-листопад 2014)

"Поклоніння пастухів"
(автор - Герріт ван Гонтгорст)

Чим закінчував учора, з того почну й сьогодні: «Христос народився, славімо Його». Вітаю усіх православних християн (та й не лише їх, адже це свято вважається державним, простіше - вихідним днем) з Різдвом Христовим. Назбиралася чергова порція виписок з "Православного вісника" та "Голосу Православ'я", яку й пропоную вам сьогодні.

Православний вісник (жовтень 2014):

• Треба жити по-християнські, а не лише називатися християнами.
• Політика умиротворення агресора ніколи не приводить до миру.
• Солдати воюють не лише заради нас, але й замість нас.
• Зроби достатньо зі свого боку – а все інше зробить Бог (у свій час натрапив на гарний і подібний до цього вираз «роби, що належить, а результат – на волю Божу» – прим. моя).
• Горе тому пастирю, через якого спокушуються віруючі та вчинки якого відвертають людей від Христа і Церкви.
• У важкі часи особливо важливо вміти відкласти особисті інтереси заради інтересів держави.
• Знання і досвід дають людині можливість, впевненість і свободу у виборі життєвого шляху, шанс на реалізацію своїх здібностей і бажань.
• Важливо турбуватися про власний стан тіла, розуму і душі, аби мати сили нести благо і підтримувати ближніх.
• Важливо не брати всю відповідальність за людину на себе – треба просто сприймати її дещо краще, ніж вона є.
• Сотня проповідей не може замінити одного прикладу.

Голос Православ’я (жовтень 2014):

• З волі Божої звершується тільки добро, а зло – з попущення Божого.
• Духовного миру людина може досягти лише тоді, коли її життєва мандрівка проходить дорогою Божою.
• Маловірний, за словом преподобного Єфрема Сиріна, не маючи твердого уповання на Бога, осуджується як невірний.
• Хибні думки з приводу ікон мають виправлятися повчанням і наверненням того, хто впав в оману, а не скасуванням іконошанування взагалі (у 20-му номері газети міститься розлога і повчальна стаття про іконошанування і правомірність зображення на іконах Бога-Отця – прим. моя).
• Людина, живучи в матеріальному світі, не може абсолютно абстрагуватися від образів, зображень та символів.
• На відміну від портретів, ікона є динамічною, являючи зв’язок з Первообразом саме під час богоспілкування, а не просто від статичного перебування на стіні (каюся, й сам свого часу придбав ікони, думаючи, що «мають у квартирі бути» - прим. моя).
• Христове божественне невидиме, але відображається у видимому людському (тому ікона Ісуса Христа можлива – прим. моя).
• Заслуговує на увагу завдяки своїй ґрунтовності й схвальним відгукам праця Л. Успенського «Богослів’я ікони Православної Церкви».
• Справжня ікона завжди служить засобом з’єднання матеріального світу з духовним, видимою гранню, через яку духовна реальність входить у нашу земну свідомість.

Голос Православ’я (листопад 2014):

• Християнин повинен постійно боротися зі своєю плоттю і її схильністю до гріха, щоб зберегти себе у чистоті душевній і тілесній.
• Людині природні любов і ненависть: любов до істини і ненависть до зла (до речі, на цій любові до істини базується вся особиста і суспільна боротьба Махатми Ганді, з виписками з книжок якого ми зараз знайомимося – прим. моя).
• «Віра християнська нічого даремного не прийняла і містить непорушно все корисне, благоугодне і спасительне» (Св. Іоан Дамаскін).
• Любов буває і споживацька, пожиральна.
• Причиною усіх гріхів є самолюбство, що ґрунтується на гордості.
• Людям ніколи думати про душу.
• Душа з’являється в момент з’єднання духу з тілом.
• На шляху богопізнання людина користується трьома книгами, написаними Богом: природа, совість і Священне Писання.
• Кінцевим результатом плотського життя є смерть, а духовного – життя вічне.
• Не доведено, що людина походить від мавпи, але легко переконатися, що, живучи бездуховно, людина дуже швидко може опуститися до її рівня.