Про Різдво і древніх богів

"Рада богів" (автор - Рафаель Санті)

Незважаючи на згадувані учора проблеми з літочисленням, більшість православних сьогодні готується святкувати Різдво Христове. Та є й ті, хто вкотре буде намагатися принизити як цю подію, так і християнську віру в цілому, силуючись провести паралелі між християнством та міфологією древніх народів. Найдужче вони «нападають» на Різдво та Великдень (це й не дивно, адже саме події народження Христа та Його воскресіння є ключовими у християнстві). Я спробував зібрати інформацію, як, згідно міфологічних уявлень, народжувалися древні боги Греції та Риму і сьогодні представляю її вашій увазі.

На початку слід відмітити, що як такої, стрункої міфології у древніх римлян не було – вона була переважно місцево-особистою: кожна людина, предмет і явище природи мали свого власного бога. Тому більшість глобальних уявлень римляни перейняли від греків. Але й у самій грецькій міфології чіткості (якої так вимагають від Біблії «об’єктивні дослідники») немає, особливо стосовно древніх богів.

Візьмемо, для прикладу, одну з найвідоміших богинь «першого покоління» Гею (богиню землі). За різними даними, мала п’ятьох чоловіків, більшість з яких були її братами – це заувага тим, хто саркастично вишукує у Біблії натяків на шлюби між близькими родичами (наприклад, дітьми Адама і Єви). Не виключено також, що деяких своїх дітей вона народила від власних синів (зокрема, Уран одночасно є її братом, чоловіком і сином, а Тартар – сином і чоловіком). Від Урана Гея народила шість синів-титанів та шість дочок-титанід (запам’ятайте ім’я однієї з них - Реї), які також пошлюбилися між собою і дали життя наступному поколінню богів (наприклад, Прометею, Атланту тощо). Від нього ж Гея народила трьох циклопів та трьох сторуких велетнів (не дивно, що Уран ненавидів усіх своїх дітей). Від Понта (який також, за деякими джерелами, був одночасно і сином, і чоловіком Геї) вона народила моського бога Нерея (у якого, в свою чергу, було 3000 дочок і 3000 синів).

Одного зі своїх синів (Кроноса) Гея намовила оскопити батька (Урана). Від краплин крові, які при цьому пролилися, Гея народила 150 потворних гігантів, а сам орган збив піну, з якої і народилася… правильно, неймовірної краси Афродита.

Коли олімпійські боги перебили усіх гігантів, Гея від Тартата (пам’ятаємо, це її син) народила страхітливого Тифона, що мав 100 драконових голів. За іншою версією, до речі, Тифон народився з яйця, помазаного сіменем Кроноса.

Син Геї Кронос ковтав своїх дітей… Яких йому народжувала його сестра і дружина Рея (пам’ятаєте, одна з титанід). Коли одному з синів (Зевсу) стараннями матері вдалося уникнути цієї участі, він виріс і розпанахав батькові черево. Звідти вийшли відомі нам Гера, Гестія, Деметра, Аїд і Посейдон.

Але й з появою третього покоління олімпійських богів порядку у дітонародженні не додалося. Юнона (древньоримський аналог Гери) народжує Марса (бога війни), якого зачала в утробі, доторкнувшись до неї квіткою. Зевс зашиває собі в стегно недоношеного Діоніса і вдруге народжує його, коли приходить термін. Афіна (доросла і в повному військовому спорядженні) виходить з голови свого батька (Зевса), який перед тим проковтнув її матір (череп батькові, до речі, розсік рідний син – Гефест).

І таке «перехрестне запилення» й самонародження можемо зустріти практично в усіх древніх релігіях. На цьому тлі неймовірно чіткою і навіть логічною (як це не дивно звучить щодо релігійних уявлень) видається біблійна історія з єдиним «Творцем неба і землі, всього видимого і невидимого» (як про це говорить наш Символ віри). Тож вам вирішувати, у що вірити. А я чекатиму першої зірки, аби з радістю в серці привітати рідних: «Христос народився, славімо Його».