Рік 1755-й. Російська імперія. Генерал-ад’ютант Шувалов, бажаючи зробити своїй матері Тетяні незвичайний подарунок на іменини, подає на підпис імператриці Єлизаветі Петрівні наказ про заснування у Москві першого у Росії університету. Трапилося це саме 25 січня, на день св. мучениці Тетяни. Цікаво, що святкується не день відкриття університету, а саме день підписання указу про його заснування (цар Микола І навіть видав щодо цього спеціальний указ).
У 1791 році (тобто аж через 36 років) в одній з будівель університету було відкрито церкву Тетяни мучениці, а її оголошено покровителькою студентства. Тогочасній молоді цей день полюбився тим, що з нього починалися зимові канікули. Позаду виснажливе навчання і відповідальна сесія, попереду – веселощі і п’янке відчуття волі. Чи ж можна було не радіти? І якщо спочатку все було гарно і благопристойно (офіційна частина з нагородженням кращих студентів, молебень до небесної покровительки, виступи студентських хорів у церквах), то потім… Ще Л.М. Толстой писав про цей день, що «релігійна подія стала лише приводом для пияцтва і зажерливості». Сп’янілі від вина і волі студенти гамірним натовпом заповнювали місто. І починалося «справжнє» свято. Відомий знавець життя тогочасної Москви Володимир Гіляровський у своїх спогадах залишив згадку, що «натовпи захмелілих студентів горланили пісні, римуючи «сп’яну» і «Тетяну», напиваючись так, що офіціанти крейдою писали на їхніх спинах адреси, щоб вранці розвезти додому». У одному зі своїх фейлетонів А. Чехов писав: «У цей день випили все, крім Москви-ріки, та й ту не випили лише тому, що замерзла». Море дешевого алкоголю і відчуття майже вседозволеної безкарності змітали останні рамки пристойності. Били посуд, вікна і одне одного, ламали меблі, кістки, а іноді – і життя. І все з ім’ям Тетяни на вустах.
Певне, саме у цей день свята мучениця з особливо гіркими сльозами припадала навколішки перед престолом Всевишнього, благаючи прощення гріхів усім тим, хто творив все це нібито на її честь. Адже її земне життя було абсолютно іншим. Народившись у Римі, центрі розкошів і задоволень, ще з дитинства вона проводила благочестиве життя, уникаючи світської метушні. Дні її були наповнені не гучними банкетами та розпусними ігрищами, а ділами милосердя. Вона доглядала хворих, допомагала нужденним. Саме такого наслідування і шанування від студентства вона б хотіла у подарунок.
Та повернемося до сьогодення. У 2005 році 25 січня офіційно оголошено Днем студентства. Але студентства російського. І наказ підписав російський президент. В Україні офіційно (з 1999 року) затверджено День студентства 17 листопада (як і в більшості країн світу, оскільки це міжнародне свято, схвалене ООН). І це правильно та зрозуміло. Чому ми маємо святкувати день заснування Московського університету, якщо перший український вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська колегія, – був заснований за 123 роки до цього (у 1632), а в 1701 році (за 54 роки до виникнення ідеї Московського університету) отримав статус академії. Не слід забувати і Львівську колегію, якій статус академії надано ще раніше – у 1661 році (до відкриття першого російського ВНЗ ще довгих 94 роки). До речі, не секрет, що викладацькими кадрами Московський університет було забезпечено переважно саме за рахунок випускників з України.
Тож бачимо, що жодних історичних чи офіційних підстав для святкування 25 січня українського студентського дня немає. Звичайно, мені можуть дорікнути: навіщо забирати зі студентського життя, у якому і так щороку зростає навантаження, привід для святкування. Погоджуюся, та лише за однієї умови – якщо святкуватимуть справді по християнському. Але ж сучасне студентство в переважній більшості не піде до храму, не помолиться до святої, як мав би зробити християнин у цей день. Вони навіть нічого не знають ні про подію, що стала основою свята, ні про життя мучениці, з ім’ям якої святкуватимуть. Для них цей день стане черговим приводом пити, гуляти, бешкетувати, а на всі закиди гордовито відповідати: сьогодні наш день.
Але якщо справді хочеться, щоб цей день став небуденним, особливим, щоб назавтра не лякала душевна спустошеність від сьогоднішнього тілесного сп’яніння – це дуже просто. Зібравшись гуртом, вирушайте не до найближчого кафе чи магазину зі спиртними напоями, а прямуйте до церкви. Затепливши свічечку перед образом святої, порівняйте своє сьогоднішнє життя з її життям і мученицькою смертю, пригадайте усі свої провини і щиро промовте: «Свята мученице Тетяно, моли Бога за нас, грішних».
Написано для сайту Апологет
Немає коментарів:
Дописати коментар