Від Луки Святе Євангеліє (гл. 1-2)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

11-12

13-14

15-16

17-18

19-20

21-22

23-24

1 Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, 2 як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова, 3 то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, 4 щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

5 У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її – Єлисавета. 6 Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. 7 У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. 8 Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, 9 за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, 10 а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. 11 Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. 12 Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. 13 Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; 14 і буде тобі радість і втіха, і багато хто на­­родженню його зрадіє, 15 бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. 16 І ба­гатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. 17 І йти­ме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних – до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. 18 І сказав За­харія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. 19 Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. 20 І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. 21 Лю­ди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. 22 Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозумі­ли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. 23 А коли закінчи­лися дні служіння його, повернув­ся до свого дому. 24 Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: 25 так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.

26 Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, 27 до Діви, зарученої з му­жем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви – Марія. 28 Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. 29 Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. 30 І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. 31 І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. 32 Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. 33 І ца­рю­ва­тиме у домі Якова повік, і царству Його не бу­де кінця. 34 Марія ж сказала ангелу: як же ста­неться це, коли Я мужа не знаю? 35 Ангел сказав Їй у від­повідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. 36 Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплід­ною, 37 бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. 38 Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.

39 Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, 40 і увійшла в дім За­харії, і привітала Єлисавету. 41 Ко­ли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. 42 І вигукнула гучним голосом і сказала: благословен­на Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! 43 І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? 44 Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. 45 Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. 46 І сказала Марія: величає душа Моя Господа, 47 і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, 48 бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. 49 Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. 50 І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. 51 Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; 52 скинув сильних з престолів і під­ніс смиренних; 53 голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. 54 Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, 55 як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. 56 Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.

57 Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. 58 І почу­ли сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радува­лися з нею. 59 І вось­мого дня при­­йшли обрізати немовля, і хоті­ли назвати його ім’ям батька його – За­харією. 60 На це мати його сказа­­ла: ні, хай буде названий Іоаном. 61 І ска­зали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. 62 І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. 63 Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. 64 І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. 65 І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. 66 Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І ру­ка Господня була з ним. 67 І За­харія, батько його, сповнився Ду­ха Святого і пророкував, кажучи: 68 благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. 69 І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отро­ка Свого, 70 як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, 71 що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненави­дить нас; 72 сотворить милість бать­кам нашим і спом’яне святий завіт Свій – 73 дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашо­му, 74 щоб ми, виз­волившись від рук ворогів наших, 75 безбоязно служи­ли Йому в святості й праведності пе­ред Ним всі дні життя нашого. 76 І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. 77 Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їх­ніх, 78 з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба, 79 просвітити тих, що у тем­ряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.

80 Дитя ж зростало і міцніло ду­хом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.

2 У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. 2 Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. 3 І всі йшли записатися, кожен до свого міста. 4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, 5 записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була ва­гітна. 6 Коли ж вони були там, надійшов час роди­ти Їй; 7 І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.

8 У тій стороні були на полі пас­тухи, які стерегли нічної пори отару свою. 9 Аж ось ангел Господ­ній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. 10 І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. 11 Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. 12 І ось вам знамен­ня: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. 13 І раптом з’явилося біля ангела чис­ленне воїнство небесне, яке славило Бога і ви­клику­вало: 14 слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! 15 І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. 16 І, поспі­шивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. 17 Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. 18 І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пас­тухи. 19 А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. 20 Пастухи ж по­вернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.

21 А як минуло вісім днів, коли на­лежало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще пе­ред тим, як зачався Він в утробі.

22 І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принес­ли Його до Єрусалима, щоб по­ста­вити перед Господом, 23 як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. 24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. 25 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. 26 Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не поба­чить Христа Господнього. 27 І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за закон­ним звичаєм, 28 він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

29 нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, 30 бо бачили очі мої спасіння Твоє, 31 яке Ти приготував перед лицем усіх народів, 32 світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.

33 Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. 34 І бла­гословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – 35 і Тобі Самій душу пройме меч, – щоб від­кри­лися помисли багатьох сердець. 36 Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; 37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, пос­том і молитвою служачи день і ніч. 38 Прийшовши тієї години, вона славила Господа і го­ворила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.

39 І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. 40 Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. 41 Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. 42 І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. 43 Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. 44 Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. 45 І, не зна­йшов­ши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. 46 Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; 47 усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. 48 І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. 49 Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? 50 Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. 51 І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. 52 Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24