| 1-3 | 4-7 | 8-10 | 11-13 | 14-16 |
14 Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати. 2 Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом; 3 а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення. 4 Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. 5 Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася. 6 Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? 7 I бездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних тонiв, то як зрозумiти те, що грають на span style=span style=сопiлцi чи на гуслях? 8 I коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? 9 Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер. 10 Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення. 11 Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене. 12 Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. 13 А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. 14 Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним. 15 Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом. 16 Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже “амiнь” на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш? 17 Ти добре дякуєш, та iнший не повчається. 18 Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами; 19 але в церквi хочу краще п’ять слiв сказати розумом моїм, щоб i iнших наставити, нiж тисячi слiв незнайомою мовою.
20 Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi. 21 У законi написано: “Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, – говорить Господь”. 22 Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих. 23 Коли вся церква зiйдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увiйдуть до вас недосвiдченi або невiруючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь? 24 Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують. 25 I таким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: “Воiстину з вами Бог”.
26 Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, – все це нехай буде на повчання. 27 Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить. 28 Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi. 29 I пророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують. 30 Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. 31 Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втiшалися. 32 I духи пророчi покiрнi пророкам, 33 тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих. 34 Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить. 35 Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi. 36 Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
37 Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розумiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi. 38 А хто не розумiє, нехай не розумiє. 39 Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; 40 тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.
15 Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благовiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися, 2 яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували. 3 Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за грiхи нашi, за Писанням, 4 і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, 5 i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; 6 потiм явився бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; 7 потiм явився Якову, також усiм апостолам; 8 а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. 9 Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10 Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потрудився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. 11 Проте чи я, чи вони, ми так проповiдуємо, i ви так увiрували.
12 Коли ж про Христа проповiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? 13 Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес. 14 А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша. 15 Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають; 16 бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес. 17 А якщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших. 18 Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули, 19 i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей. 20 Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. 21 Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. 22 Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, 23 кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. 24 А потому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу, 25 бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої. 26 Останнiй же ворог знищиться – смерть, 27 бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все. 28 Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. 29 Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих? 30 Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки? 31 Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому. 32 Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! 33 Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї. 34 Протверезiться, як належить, i не грiшiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.
35 Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? I в якому тiлi прийдуть? 36 Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре. 37 I коли ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше; 38 але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло. 39 Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. 40 Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. 41 Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. 42 Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; 43 сiється у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi; 44 сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне. 45 Так i написано: перший чоловiк Адам став душею живою, а останнiй Адам є дух животворчий. 46 Але не духовне перше, а душевне, потiм духовне. 47 Перший чоловiк – iз землi, земний; другий чоловiк – Господь з неба. 48 Який земний, такi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. 49 I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.
50 Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. 51 Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; 52 раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. 53 Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягнутись у безсмертя. 54 Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”. 55 Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56 Жало ж смерти – грiх; а сила грiха – закон. 57 Дяка Боговi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа. 58 Отже, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
16 Щодо милостинi для святих, то робiть так, як я установив у церквах галатiйських. 2 У перший день тижня кожен iз вас нехай вiдкладає в себе i зберiгає, скiльки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. 3 Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. 4 Якщо ж буде пристойно i менi піти, то вони пiдуть зi мною.
5 Я прийду до вас, коли пройду Македонiю; бо я йду через Македонiю. 6 У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди пiду. 7 Бо не хочу тепер бачитися iз вами мимохiдь, а сподiваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. 8 В Ефесi ж я пробуду до П’ятдесятницi, 9 бо для мене вiдчинилися великi й широкi дверi, i супротивникiв багато.
10 Якщо прийде до вас Тимофiй, глядiть, щоб вiн був у вас у безпецi; бо вiн робить дiло Господнє, як i я. 11 Тому нехай нiхто не зневажає його, але проведiть його з миром, щоб вiн прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. 12 Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хотiв iти тепер, а прийде при нагодi.
13 Пильнуйте, стiйте у вiрi, будьте мужнi i твердi. 14 Усе у вас нехай буде з любов’ю.
15 Благаю вас, браття [ви знаєте сiм’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї i що вони присвятили себе на служiння святим], 16 будьте i ви шанобливi до таких i до всякого, хто допомагає i трудиться. 17 Я радий приходу Стефана, Фортуната i Ахаїка; вони заповнили вiдсутнiсть вашу, 18 бо вони заспокоїли мiй i ваш дух. Шануйте таких.
19 Вiтають вас Церкви Асiйськi; щиро вiтають вас у Господi Акила i Прискілла разом iз домашньою їхньою церквою. 20 Вiтають вас усi браття. Вiтайте один одного святим цiлуванням.
21 Моє, Павлове, вiтання власною рукою. 22 Хто не любить Господа Iсуса Христа, нехай буде проклятий, мар`ан-аф`а. 23 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами, 24 i любов моя з усiма вами в Христi Iсусi. Амiнь.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар