Послання до римлян святого апостола Павла (гл. 13-16)

1-3

4-6

7-9

10-12

13-16

13 Усяка душа нехай пiдко­ряється вищiй владi, бо немає влади не вiд Бога; iснуючi ж властi поставленi Богом. 2 Тому той, хто противиться владi, противиться Божому повелiнню. А тi, що противляться, самi викличуть на себе осуд. 3 Бо начальники страш­нi не для добрих дiл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Ро­би добро i одержиш похвалу вiд неї. 4 Бо начальник є Божий слуга, то­бi на добро. А якщо робиш зло, бiйся, бо вiн недаремно носить меч; вiн – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. 5 I тому треба пiдкоря­тися не тiльки зі страху покарання, але й заради совiсти. 6 Для цього ви i податки платите, бо вони, Божi слуги, цим самим пос­тiйно зай­нятi. 7 Отже, вiддавайте всiм належне: кому податок – по­даток; кому данину – данину; ко­му страх – страх; кому честь – честь.

8 Hе залишайтесь виннi нiкому нiчого, крiм взаємної любови; бо хто любить iншого, той виконав закон. 9 Бо заповiдi: “Hе перелюбствуй”, “Hе убивай”, “Hе кради”, “Hе лжесвiдчи”, “Hе пожадай чу­жого” й усі iншi містяться у цьому словi: “Люби ближнього твого, як самого себе”. 10 Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.

11 Так чинiть, знаючи час, що вже пора нам вiд сну встати. Бо нинi ближче до нас спасiння, нiж коли ми увiрували. 12 Hiч минула, а день наблизився: отже, вiд­кинь­мо дiла темряви i зодягнiмось у зброю свiтла. 13 Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах i пияцтвi, не в перелюб­ствi й розпустi, не в сварках і зазд­рощах; 14 а зодягнiться в Господа нашого Iсуса Христа i піклу­вання про плоть не обертайте на похотi.

14 Hемiчного у вiрi приймайте без суперечок про погляди. 2 Бо один вiрить, що можна їсти все, а немiчний їсть овочi. 3 Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; i хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. 4 Хто ти, що осуджуєш чужого ра­ба? Перед своїм Господом стоїть вiн або падає. I буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. 5 Один вiдрiзняє день вiд дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свiд­ченням свого розуму. 6 Хто роз­рiзняє днi, для Господа розрiз­няє; i хто не розрiзняє днiв, для Господа не розрiзняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; i хто не їсть, для Господа не їсть i дякує Боговi. 7 Бо нiхто з нас не живе для себе i нiхто не вмирає для себе; 8 а чи живемо – для Гос­пода живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; i тому чи живемо, чи вмираємо, – завжди ми Господнi. 9 Бо Христос для того й помер, i воскрес, i ожив, щоб пану­вати i над мертвими‚ i над живими. 10 А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усi ми станемо перед судом Христовим. 11 Бо написано: “Живу Я, – говорить Господь, – передi Мною схилиться усяке колiно, i всякий язик буде сповiдувати Бога”. 12 Отже, кожен з нас дасть за себе вiдповiдь Боговi.

13 Hе будемо ж бiльш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братовi приводу до спотикання або спокуси. 14 Я знаю i певний в Господi Iсусi, що нема нiчого‚ що було б нечисте само по собі; тiльки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечис­те. 15 Коли ж через їжу засмучується брат твiй, то ти вже не з любови дiєш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер. 16 Hе­хай не ганьбиться ваше добре. 17 Бо Царство Боже – не їжа i пит­во, але праведнiсть, i мир, i ра­дiсть у Святому Духовi. 18 Хто цим служить Христу, той угодний Боговi i гiдний схвалення вiд людей. 19 От­же, будемо шукати те, що служить мировi i взаємному повчанню. 20 Заради їжi не руйнуй дiла Божо­го. Усе чисте, але лихо чоло­вiковi, котрий їсть для спокуси. 21 Краще не їсти м’яса, не пити ви­на i не чинити нiчого такого, вiд чого брат твiй спотикається, або споку­шається, або знемагає. 22 Ти маєш вiру? Май її сам у собi, перед Богом. Блаженний, хто не осу­джує себе в тому, що вибирає. 23 А хто вагається, то, коли їсть, осу­джується, бо не з вiри, а все, що не з вiри, грiх. 24 Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовiстям i проповiддю Iсуса Христа, за одкровенням тайни, про яку вiд вiч­них часiв було замовчано, 25 але яка нинi явлена i через пророчi пи­сання, за велiнням вiчного Бо­га, сповiщена усiм народам для пiд­корення їх вiрi, 26 Єдиному премудрому Боговi, через Iсуса Хрис­та, слава навiки. Амiнь.

15 Ми, сильнi, повиннi терпi­ти немочi безсилих‚ а не собi догоджати. 2 Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. 3 Бо й Христос не Собi догоджав, але, як написано: “Лихослiв’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене”. 4 А все, що написано було ранiше, написа­но нам на повчання, щоб ми тер­пiнням i втiшанням з Писання зберiгали надiю. 5 Бог же терпiння i втiшення нехай дарує вам бути в однодумствi мiж собою, за вченням Христа Iсуса, 6 щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога i Отця Господа нашого Iсуса Христа. 7 Тому приймайте один од­ного, як i Христос прийняв вас до слави Божої.

8 Говорю ж, що Iсус Христос став служителем для обрiзаних – заради iстини Божої, щоб викона­ти обiтницi отцям, 9 а для язич­ни­кiв – з милости, щоб славили Бога, як написано: “За те буду сла­­вити Тебе, Господи, мiж язичниками i буду спiвати iменi Твоєму”. 10 I ще сказано: “Звеселiться, язич­ники, з народом Його”. 11 I ще: “Хва­лiть Господа, всi язичники, i прославляйте Його, усi народи”. 12 Iсая також говорить: “Буде ко­рiнь Ієсе­їв, що постане володiти на­родами; на Hього язичники надiятися будуть”. 13 Hехай же Бог надiї на­пов­нить вас усякою радiс­тю i ми­ром у вiрi, щоб ви, силою Ду­­ха Святого, збагатилися надiєю.

14 I сам я певний за вас, браття мої, що i ви повнi доброти i всякого пiзнання i можете настановляти один одного; 15 але писав вам, браття, з деякою смiливiстю, почасти нiби для нагадування вам, за даною менi вiд Бога благодаттю 16 бути служителем Iсуса Христа у язичникiв i виконувати священнодiйство благовiстя Божого, щоб ця жертва язичникiв, освячена Духом Святим, була благоприємна Боговi. 17 Отже, я можу похвалитися в Христi Iсусi в тому, що стосується Бога, 18 бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в пiд­кореннi язичникiв вiрi, словом i дiлом, 19 силою знамень i чудес, си­лою Духа Божого, так що благовiстя Христове розповсюджено мною вiд Єрусалима до Iллiрика. 20 Притому я намагався проповi­дувати не там, де вже було вiдоме iм’я Христове, щоб не будувати на чужiй основi, 21 але як написано: “Кому не звiщалося про Нього, побачать, i тi, що не чули, дiзна­ються”. 22 Саме це багато разiв i перешкоджало менi прийти до вас. 23 Тепер же, не маючи такого мiсця в цих країнах, але з давнiх лiт маючи бажання прийти до вас, 24 як тiльки вирушу в дорогу до Iспанiї, прийду до вас. Бо маю на­дiю, що, проходячи, побачусь iз вами i що ви проведете мене туди пiсля того, як я натiшусь, хоча б почасти, спiлкуванням з вами. 25 А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, 26 бо Македонiя i Ахайя стараються зi­брати деяке подаяння для бiдних мiж святими в Єрусалимi. 27 Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повиннi i їм послужи­ти в тiлесному. 28 Виконавши це i вручивши їм цей плiд, я вирушу через вашi мiсця до Iспанiї 29 i пев­ний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовiстя Христового.

30 Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Iсусом Хрис­том i любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога, 31 щоб позбутися менi невiруючих у Юдеї i щоб служiння моє для Єрусалима було приємне святим, 32 щоб менi з радiстю прийти до вас з волі Божої i заспокоїтися з вами. 33 Hехай же Бог миру буде з усiма вами. Амiнь.

16 Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кен­х­рейської. 2 Приймiть її для Гос­пода, як личить святим, i допомо­жiть їй, у чому вона матиме потре­бу у вас, бо i вона була помiчни­цею багатьом i менi самому.

3 Вiтайте Прискіллу та Акилу, спiвпрацівникiв моїх у Христi Iсусi 4 [котрi голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усi церкви з язичникiв]‚ i домашню їхню церкву. 5 Вiтайте улюбленого мого Епенета, який є первiсток Ахайї для Христа. 6 Вiтайте Марiам, яка побагато потрудилася для нас. 7 Вi­тайте Андроника i Юнiю, моїх родичiв i в’язнiв зi мною, якi прославилися мiж апостолами i ще ранiше за мене увiрували в Хрис­та. 8 Вiтайте Амплiя, улюблено­го мо­го в Господi. 9 Вiтайте Урба­на, спiв­­­працівника нашого у Хри­с­тi, i Ста­хiя, улюбленого мого. 10 Вiтайте Апеллія, випробуваного у Христi. Вiтайте вiрних з дому Аристовула. 11 Вiтайте Iродiона, родича мого. Вiтайте з домашнiх Hаркисса тих, якi в Господi. 12 Вi­тайте Трифену i Трифосу, якi трудяться в Господi. Вiтайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господi. 13 Вiтайте Руфа, обраного в Госпо­дi, i матiр його i мою. 14 Вiтайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Пат­рова, Єрмiна та iнших з ними бра­тiв. 15 Вiтайте Фiлолога та Юлiю, Hирея i сестру його, й Олiмпана, i всiх iз ними братiв. 16 Вiтайте один одного цiлуванням святим. Вiтають вас усi церкви Христовi.

17 Благаю вас, браття, остерi­гайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, i ухиляйтесь вiд них; 18 бо такi люди служать не Господевi нашому Iсусу Христу, а своєму череву, i ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. 19 Ваша покiрнiсть вiрi усiм вiдома; тому я радію за вас: тiльки бажаю, щоб ви були мудрi у доброму i простi у злому. 20 Бог же миру знищить незабаром сатану пiд ногами вашими. Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами! Амiнь.

21 Вiтають вас Тимофiй, спiвро­бiтник мiй, i Лукiй, Ясон i Сосипатр, родичi мої. 22 Вiтаю вас у Господi i я, Тертiй, який написав це послання. 23 Вiтає вас Гай, гос­тинний для мене i всiєї церкви. Вiтає вас Ераст, мiський скарбник, i брат Кварт.

24 Благодать Господа Iсуса Хрис­та з усiма вами. Амiнь.

1-3 4-6 7-9 10-12 13-16