Rozumitilo: Від Луки Святе Євангеліє (гл. 17-18)

20 груд. 2012 р.

Від Луки Святе Євангеліє (гл. 17-18)

1-2

3-4

17-18

17 Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять. 2 Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих. 3 Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; 4 і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, – прости йому.

5 І сказали апостоли Господу: додай нам віри. 6 Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. 7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? 8 Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? 9 Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. 10 Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.

11 Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю. 12 І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. 13 І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. 14 Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, 16 і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. 17 Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? 18 Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? 19 І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.

20 А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? – відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, 21 і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. 22 Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. 23 І скажуть вам: ось тут, або: он там, – не ходіть і не ганяйтеся, 24 бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. 25 Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим. 26 І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: 27 їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. 28 Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; 29 а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; 30 так буде і в той день, коли Син Людський явиться. 31 У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. 32 Згадайте жінку Лотову. 33 Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. 34 Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. 35 Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. 36 Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. 37 На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.

18 Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, 2 кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. 3 В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. 4 Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, 5 але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. 6 І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? 7 Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? 8 Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?

9 Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. 10 Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. 11 Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. 12 Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. 13 А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! 14 Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.

15 Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. 16 Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. 17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.

18 І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? 19 Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. 20 Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. 21 Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. 22 Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. 23 Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. 24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! 25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. 26 Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? 27 Він же сказав: неможливе для людей – можливе для Бога.

28 Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. 29 Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого 30 і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому – життя вічне.

31 Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, 32 бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. 33 І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. 34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.

35 Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. 36 Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? 37 Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. 38 Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! 39 І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 40 Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: 41 чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! 42 Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. 43 І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.