| 1-3 | 4-5 |
1 Павло‚ i Силуан‚ i Тимофiй – церквi Солунській в Бозi Отцi i Господi Iсусi Христi: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.
2 Завжди дякуємо Боговi за всiх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, 3 безперестанно пам’ятаючи про ваше дiло вiри, i труд любови, i терпiння уповання на Господа нашого Iсуса Христа перед Богом i Отцем нашим, 4 знаючи обрання ваше, улюбленi Богом браття; 5 тому що наше благовiстування у вас було не лише в словi, але і в силi, i у Святому Дусi, i з багатьма свiдченнями, як ви самi знаєте‚ якi ми були мiж вами для вас. 6 I ви стали наслiдувачами нам i Господевi, прийнявши слово при багатьох скорботах з радiстю Духа Святого, 7 так що ви стали зразком для всiх вiруючих у Македонiї та Ахайї. 8 Бо вiд вас рознеслося слово Господнє не тiльки в Македонiї та Ахайї, але і в усякому мiсцi пройшла слава про вiру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. 9 Бо вони самi звіщають про нас, яким був наш вхiд до вас, i як ви навернулися до Бога вiд iдолiв, щоб служити Боговi Живому i iстинному 10 i чекати з небес Сина Його, Якого Вiн воскресив з мертвих, Iсуса, що визволяє нас вiд майбутнього гнiву.
2 Ви самi знаєте, браття, про наш вхiд до вас, що вiн не був даремний; 2 але, спершу постраждавши i зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмiлились у Боговi нашому проповiдувати вам благовiстя Боже з великим подвигом. 3 Бо в нашому вченнi нема нi омани, нi нечистих спонукань, нi лукавства; 4 але, оскільки Бог визнав нас гiдними, щоб доручити нам благовiстування, то ми так i говоримо, догоджаючи не людям, а Боговi, Який випробовує серця нашi. 5 Бо нiколи не було в нас перед вами нi слова омани, як ви знаєте, нi користи: Бог свiдок! 6 Hе шукаємо слави людської нi вiд вас, нi вiд iнших: 7 ми могли прийти з поважнiстю, як апостоли Христовi, але були тихi серед вас, як годувальниця, що нiжно поводиться з дiтьми своїми. 8 Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тiльки благовiстя Боже, але й душi нашi, тому що ви стали нам любi. 9 Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш i подвиг: вночi i вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповiдували благовiстя Боже. 10 Свiдки ви i Бог, як свято i праведно та бездоганно ми поводились серед вас, вiруючих, 11 тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дiтей своїх, 12 ми просили i переконували та благали дiяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство i славу.
13 Тому i ми безперестанно дякуємо Боговi, що‚ прийнявши вiд нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є iстинно, яке i дiє у вас, вiруючих. 14 Бо ви, браття, стали наслiдувачами церков Божих у Христi Iсусi, якi знаходяться в Юдеї, бо i ви те саме перетерпiли вiд своїх єдиноплемiнникiв, що й тi вiд юдеїв, 15 якi вбили i Господа Iсуса i Його пророкiв, i нас вигнали, i Боговi не догоджають, i всiм людям противляться, 16 якi забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, i через це поповнюють завжди мiру грiхiв своїх; та наближається на них гнiв до кiнця.
17 Ми ж, браття, розлучившись iз вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з бiльшим бажанням прагнули побачити лице ваше. 18 I тому ми, я‚ Павло, i один раз i вдруге хотiли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. 19 Бо хто наша надiя, або радiсть, або вiнець похвали? Хiба i не ви перед Господом нашим Iсусом Христом у пришестя Його? 20 Бо ви – слава наша i радiсть.
3 I тому, не стерпiвши бiльше, ми захотiли зостатися в Афiнах однi 2 і послали Тимофiя, брата нашого i служителя Божого та спiвпрацівника нашого у благовiстуваннi Христовому, щоб утвердити вас i втiшити у вiрi вашiй, 3 щоб нiхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самi знаєте, що нам так судилося. 4 Бо ми й тодi, коли були у вас, передрiкали вам, що маємо страждати, як i сталося, i ви знаєте. 5 Тому i я, не стерпiвши бiльше, послав довiдатися про вiру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник i не став марним труд наш. 6 Тепер же, коли прийшов до нас вiд вас Тимофiй i принiс нам добру звiстку про вiру i любов вашу, i що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як i ми вас, 7 то ми, при всiй скорботi i нуждi нашiй‚ втiшалися за вас, браття, заради вашої вiри; 8 бо тепер ми живi, коли ви перебуваєте в Господi. 9 Яку подяку ми можемо скласти Боговi за вас, за всю радiсть, якою радiємо за вас перед Богом нашим, 10 i вночi i вдень якнайревнiше молячись, щоб побачити лице ваше i довершити те, чого не вистачило вiри вашiй? 11 Сам же Бог i Отець наш i Господь наш Iсус Христос нехай i направить шлях наш до вас. 12 А вас Господь нехай виповнить i збагатить любов’ю один до одного i до всiх, як і наша є до вас, 13 щоб утвердити серця вашi непорочними у святинi перед Богом i Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Iсуса Христа з усiма святими Його. Амiнь.
| 1-3 | 4-5 |
Немає коментарів:
Дописати коментар