Від Іоана Святе Євангеліє (гл. 19-21)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-11

12-13

14-16

17-18

19-21

19 Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. 2 І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, 3 і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. 4 Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. 5 Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це – Чоловік! 6 Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не зна­ходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. 8 Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. 9 І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. 12 З того часу Пи­лат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. 13 Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфо­стротон, а по-єврейськи – гаввафа. 14 Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! 15 Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.

16 І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. 17 І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; 18 там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. 19 Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. 21 Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. 22 Пилат відповів: що я написав – те написав. 23 Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кож­ному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. 24 Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, – щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.

25 Біля хреста Ісуса стояли Ма­ти Його і сестра Матері Його, Ма­рія Клеопова, і Марія Магдалина. 26 Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це – син Твій. 27 Потім каже ученикові: це – Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.

28 Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! 29 Стояла тут посудина, повна оц­ту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. 30 Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звер­шилось! І, схиливши голову, віддав дух.

31 А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота бу­ла Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. 32 Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в дру­гого, розі­п’я­того з Ним. 33 А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. 34 Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. 35 І той, що бачив, засвідчив, – і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. 36 Бо це сталося, щоб справ­дилося Писання: кість не розломиться в Нього. 37 Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.

38 Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний – з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. 39 Прийшов також і Ни­кодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. 40 Отже, вони взяли тіло Ісуса і об­горнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. 41 На тому місці, де Його розі­п’я­ли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. 42 Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.

20 У перший же день після суботи Марія Магдалина при­ходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. 2 Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гро­бу і не знаємо, де поклали Його. 3 Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. 4 Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. 5 І, на­хилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. 6 Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; 7 а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. 8 Тоді вві­йшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і уві­рував. 9 Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало вос­креснути з мертвих. 10 Тоді ученики знову повернулися до себе.

11 Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, на­хилилася до гробу, 12 і бачить двох ангелів у білому, що сиділи – один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. 13 І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Го­во­рить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його. 14 Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. 15 Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його. 16 Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю! 17 Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого. 18 Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачи­ла Господа і що Він це сказав їй.

19 Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! 20 Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. 21 Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. 22 Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. 23 Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. 24 Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. 25 Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

26 Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! 27 Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. 28 Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29 Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.

30 Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. 31 Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали жит­тя в ім’я Його.

21 Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так: 2 були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Ка­ни галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його. 3 Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу вві­йшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого. 4 А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус. 5 Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні. 6 Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби. 7 Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Си­мон же Петро, почувши, що це Гос­подь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море. 8 А ін­ші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з ри­бою. 9 А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і ри­бу, що на ньому лежала, і хліб. 10 Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали. 11 Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин – сто п’ятдесят три; і від такої кіль­кости риби не прорвалася сіть. 12 Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запи­тати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь. 13 Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу. 14 Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

15 Коли ж вони обідали, Ісус ка­же Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Гос­поди! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. 16 Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Ме­не? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вів­ці Мої. 17 Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Ме­не? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все зна­єш: Ти знаєш, що я люблю Те­бе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. 18 Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. 19 Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смер­тю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною. 20 Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе? 21 Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що? 22 Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною. 23 І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? 24 Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його. 25 Ба­гато й іншого сотворив Ісус; але, коли б напи­сати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21