Від Луки Святе Євангеліє (гл. 15-16)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

11-12

13-14

15-16

17-18

19-20

21-22

23-24

15 Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. 2 І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. 3 Але Він розповів їм таку притчу: 4 який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не зна­йде її? 5 І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. 6 І, при­йшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою за­губ­лену. 7 Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. 8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, 9 а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загуб­лену драхму. 10 Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.

11 Ще сказав: один чоловік мав двох синів. 12 І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. 13 Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. 14 Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. 15 І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. 16 І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятав­шись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; 18 встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою 19 і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 20 Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і перепов­нився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. 21 Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. 22 А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; 23 і приведіть відгодо­ване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! 24 Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. 25 А старший син його був у полі; і коли, повер­таючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; 26 і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? 27 Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. 28 Він розгнівався і не схотів уві­йти. Батько ж його, вийшовши, кли­кав його. 29 Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. 30 Коли ж цей син твій, що змар­ну­вав добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. 31 Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє. 32 Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.

16 Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав упра­вителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. 2 І, покликав­ши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. 3 Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Гос­подар мій відбирає в мене уп­рав­ління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. 4 Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. 5 І, по­кликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? 6 Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. 7 Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиш5position: relative; top: -3.5pt;span style=position: relative; top: -3.5pt;и: вісімдесят. 8 І похвалив господар управителя неправедного, що муд­ро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. 9 І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. 10 Вір­ний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. 11 Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? 12 І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? 13 Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні.

14 Чули все це і фарисеї, що бу­ли сріблолюбцями, і глузували з Нього. 15 Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. 16 Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. 17 Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. 18 Усякий, хто розве­деться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.

19 Один чоловік був багатий, одя­гався в пор­фиру і висон і щодня розкішно бенкетував. 20 Був же один убогий на ім’я Лазар, що ле­жав біля воріт його весь у струпах 21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. 22 Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. 23 І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. 24 І, голосно закри­чав­ши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. 25 Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут ті­шиться, а ти страждаєш. 26 І, крім усього того, між нами і вами утвер­джена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. 27 Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. 28 Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. 29 Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. 30 Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. 31 Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24