Від Іоана Святе Євангеліє (гл. 5-6)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-11

12-13

14-16

17-18

19-21

5 Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. 2 В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветь­ся Вифезда, яка мала п’ять кри­тих входів. 3 У них лежало багато хворих, сліпих, кри­вих, сухих, що чекали руху води, 4 бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. 5 Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? 7 Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед ме­не входить. 8 Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. 9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. 10 Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. 11 Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. 12 Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: ві­зьми постіль твою і ходи? 13 А зці­лений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. 14 Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. 15 Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. 16 І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в су­боту.

17 Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. 18 Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. 19 На це Ісус сказав: істин­но, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. 20 Бо Отець любить Си­на і показує Йому все, що Сам тво­рить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. 21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і ожив­ляє, так і Син оживляє, кого хоче. 22 Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. 24 Істин­но, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. 25 Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. 27 І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. 28 Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; 29 і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду. 30 Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і су­джу, і суд Мій праведний; бо не шу­каю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. 31 Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. 32 Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. 33 Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. 34 А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. 35 Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. 36 Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Ме­ні звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. 37 І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Ме­не. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; 38 і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. 39 Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. 40 Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. 41 Не при­­ймаю слави від людей, 42 але знаю вас: ви не ма­єте в собі любови до Бога. 43 Я при­й­шов в ім’я Отця Мого, і не прий­маєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. 44 Як ви можете вірува­ти, коли прийма­єте славу один від од­ного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? 45 Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, – Мойсей, на якого ви уповаєте. 46 Бо як­би ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, то­му що він писав про Мене. 47 Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?

6 Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. 2 За Ним ішло багато наро­ду, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. 3 Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. 4 Наближалася ж Пасха, юдейське свято. 5 Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? 6 Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. 7 Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вис­тачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. 8 Один з учени­ків Його, Андрій, брат Симона-Пет­­ра, говорить Йому: 9 тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві ри­бини; але що то на таку безліч? 10 Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. 11 Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики – тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. 12 І коли наситилися, то сказав уче­никам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. 13 І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти яч­мінних хлі­бів, що їли. 14 Тоді люди, побачив­ши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. 15 Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.

16 Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. 17 І, сів­ши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. 18 Дув сильний вітер, і море хвилю­валося. 19 Пропливши стадій близь­ко двадцяти п’яти чи тридцяти, вони поба­чили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. 20 Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. 21 Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.

22 Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. 23 Тим часом при­йшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. 24 Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учени­ків Його, то посіда­ли в човни і попливли до Ка­пе­р­наума, шукаючи Ісуса. 25 І, зна­йшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? 26 Ісус сказав їм у від­повідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. 27 Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. 28 Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? 29 Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. 30 На це вони сказали Йому: яке ж знамен­ня Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? 31 Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. 32 Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. 33 Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. 34 На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. 35 Ісус сказав їм: Я є хліб жит­тя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Ме­не, ніколи не матиме спраги. 36 Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. 37 Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. 38 Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити во­лю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. 39 Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. 40 Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. 41 Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. 42 І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Яко­го ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? 43 Ісус сказав їм у відповідь: не рем­ствуйте між собою. 44 Ніхто не мо­же прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. 45 У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Ме­не. 46 Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба ли­ше Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. 47 Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. 48 Я є хліб життя. 49 Батьки ваші їли манну в пустелі – й померли. 50 Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. 51 Я – хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. 52 То­ді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? 53 Ісус же сказав їм: іс­тинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Люд­ського і не питимете Його Кро­ви, то не будете ма­ти життя в собі. 54 Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. 55 Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. 56 Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. 57 Як послав Мене Жи­вий Отець, – і Я живу Отцем, – так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. 58 Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. 59 Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. 60 Багато хто з учени­ків Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? 61 Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? 62 А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? 63 Дух ожив­ляє; плоть аніскільки не допомагає. 64 Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. 65 І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. 66 Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не хо­дили. 67 Тоді Ісус сказав дванад­цятьом: чи не хочете відійти і ви? 68 Симон-Петро відповів Йо­му: Гос­поди, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, 69 і ми уві­рували і пі­знали, що Ти Христос, Син Бога Живого. 70 Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. 71 Це гово­рив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21