| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
8 Головне ж у тому, про що говоримо, є таке: ми маємо такого Первосвященика, Який сiв праворуч престолу величi на небесах 2 i є Священнослужителем святилища та скинiї правдивої, яку збудував Господь, а не чоловiк. 3 Кожен первосвященик настановляється для принесення дарiв i жертви; а тому треба було, щоб i Цей також мав що принести. 4 Якби Вiн перебував на землi, то не був би i священиком; бо тут такi священики, якi за законом приносять дари 5 i служать образу та тiнi небесного, як сказано було Мойсеєвi, коли вiн приступав до будування скинiї: “Гляди, сказано, зроби все за зразком, показаним тобi на горi”. 6 Але Цей Первосвященик дiстав служiння тим прекраснiше, чим кращого Вiн Посередник завiту, утвердженого на кращих обiтницях. 7 Бо, якби перший завiт був без недолiку, то не було б потреби шукати мiсця iншому. 8 Але пророк, докоряючи їм, каже: “Ось настають днi, говорить Господь‚ коли Я укладу з домом Iзраїля i з домом Іуди Новий Завiт, 9 не такий завiт, який Я уклав з батьками їхнiми того часу, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх iз землi Єгипетської, бо вони не перебували в тому завiтi Моєму, i Я зневажив їх, говорить Господь. 10 Ось Завiт, який заповiдаю дому Iзраїля пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхнi, i напишу їх на серцях їхнiх; i буду їхнiм Богом, а вони будуть Моїм народом. 11 I не буде вчити кожен ближнього свого i кожен брата свого, кажучи: “Пiзнай Господа”; тому що всi вiд малого до великого будуть знати Мене, 12 бо Я буду милостивий до неправд їхнiх, i грiхiв їхнiх, i беззаконь їхнiх не згадаю бiльше”. 13 Кажучи “новий”, показав застарiлiсть першого; а що занепадає i старiє‚ близьке до зотління.
9 Перший завiт мав постанову про Богослужiння i святилище земне; 2 бо побудована була скинiя перша, в якiй був свiтильник i трапеза та жертовнi хлiби i яка називається “святе”. 3 За другою ж завiсою була скинiя, названа “Святе святих”, 4 яка мала золоту кадильницю i обкутий з усiх боків золотом ковчег завiту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронiв розквiтлий та скрижалi завiту, 5 а над ним херувими слави, що осiняли вівтар; про що не час тепер говорити докладно. 6 При такому влаштуваннi, до першої скинiї завжди входять священики вiдправляти Богослужiння; 7 а до другої – раз на рiк один тiльки первосвященик, не без крови, яку приносить за себе i за грiхи народу. 8 Цим Дух Святий показує, що ще не вiдкрита путь у святилище, доки стоїть перша скинiя. 9 Вона є образ теперiшнього часу, за якого приносяться дари i жертви, якi не можуть зробити досконалим у совiстi того, хто служить. 10 I вони зi стравами i напоями та рiзноманiтними обмиваннями й обрядами, що стосуються плотi, були встановленi тiльки до часу їх виправлення.
11 Але Христос, Первосвященик майбутнiх благ, прийшовши з бiльшою та досконалiшою скинiєю, нерукотворною, тобто не такого спорудження, 12 i не з кров’ю козлiв i телят, але зi Своєю Кров’ю, один раз увiйшов у святилище i здобув вiчне вiдкуплення. 13 Бо якщо кров телят i козлiв та попiл телицi через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тiло, 14 то тим бiльше Кров Христа, Який Духом Святим принiс Себе непорочного Боговi, очистить совiсть нашу вiд мертвих дiл для служiння Богу Живому i істинному! 15 I тому Вiн є Посередник Нового Завiту, щоб внаслiдок смерти Його, яка сталася для відкуплення від злочинів, заподіяних за першого завіту, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне. 16 Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповітника, 17 бо заповіт дійсний після померлих: він не /spanмає сили, коли заповідач живий. 18 Чому і перший завіт був утверджений не без крови. 19 Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, узяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та iссопом i окропив як саму книгу, так i весь народ, 20 кажучи: це кров завiту, який заповiдав вам Бог. 21 Також окропив кров’ю i скинiю та всi богослужбовi сосуди. 22 Та майже все за законом очищається кров’ю, i без проливання крови не буває прощення.
23 Отже, образи небесного повиннi були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими вiд цих. 24 Бо Христос увiйшов не в рукотворне святилище, створене за зразком iстинного, але в саме небо, щоб постати нинi за нас перед лице Боже, 25 i не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященик входить у святилище щороку з чужою кров’ю; 26 iнакше треба було б Йому багаторазово страждати вiд початку свiту; Вiн же один раз, на кiнцi вiкiв, з’явився, щоб знищити грiх жертвою Своєю. 27 I як людям визначено один раз умерти, а потiм суд, 28 так i Христос, один раз принiсши Себе в жертву, щоб взяти грiхи багатьох, вдруге явиться не для очищення грiха, а для тих, що чекають Його на спасiння.
10 Закон, маючи лише тiнь майбутнiх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, якi щороку постiйно приносяться, нiколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними. 2 Iнакше їх перестали б приносити, бо тi, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже нiякої свiдомости грiхiв. 3 Але жертвами щороку нагадується про грiхи, 4 бо неможливо, щоб кров телят i козлiв знищувала грiхи. 5 Тому Христос, входячи у свiт, говорить: “Жертви i принесення Ти не захотiв, але тiло приготував Менi. 6 Всеспалення i жертви за грiх неугоднi Тобi. 7 Тодi Я сказав: ось, iду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже”. 8 Сказавши перше, що нi жертви, анi принесення, нi всеспалення, нi жертви за грiх, – якi приносяться за законом, – Ти не захотiв i не благозволив, 9 потім додав: “Ось iду виконати волю Твою, Боже”. Скасовує перше, щоб настановити друге. 10 За цiєю-то волею ми освяченi одноразовим принесенням тiла Iсуса Христа. 11 I всякий священик щодня стоїть у служiннi та багаторазово приносить однi i тi самi жертви, якi нiколи не можуть знищити грiхiв. 12 Вiн же, принiсши одну жертву за грiхи, назавжди сiв праворуч Бога, 13 чекаючи далi, доки вороги Його будуть покладенi до пiднiжжя нiг Його. 14 Бо Вiн одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються. 15 Про це свiдчить нам i Дух Святий, бо сказано: 16 “Ось Завiт, який заповiдаю їм пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхнi, i в думках їхнiх напишу їх, 17 i грiхiв їхнiх та беззаконь їхнiх не згадаю бiльше”. 18 А де відпущення їх, там не потрiбне принесення за гріхи.
19 Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Iсуса Христа, дорогою новою i живою, 20 яку Вiн знову вiдкрив нам через завiсу, тобто плоть Свою, 21 i маючи великого Священика над домом Божим, 22 приступаймо з щирим серцем, з повною вiрою, кропленням очистивши серце вiд порочної совiсти та обмивши тiло водою чистою, 23 будемо триматися сповiдання надiї неухильно, бо вiрний Той, Хто обiцяв; 24 будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих дiл, 25 не будемо залишати зiбрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, i тим бiльше, чим бiльше бачите наближення того дня.
26 Бо коли ми, одержавши пiзнання iстини, свавiльно грiшимо, то не зостається бiльше жертви за грiхи, 27 але якесь страшне очiкування суду й лютости вогню, готового пожерти противникiв. 28 Якщо той, хто зрiкся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свiдках, без милосердя карається смертю, 29 то наскiльки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого i не шанує як святиню Кров завiту, якою освячений, i Духа благодатi ображає? 30 Ми знаємо Того, Хто сказав: “У Мене помста, Я вiдплачу, – говорить Господь”. I ще: “Господь буде судити народ Свiй”. 31 Страшно впасти в руки Бога Живого!
32 Згадайте попереднi днi вашi, коли ви, бувши просвiченi, витримали великий подвиг страждань, 33 то самi серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для iнших, то подiляючи участь iнших, якi були в такому ж станi; 34 бо ви й моїм кайданам спiвстраждали‚ i розграбування майна вашого прийняли з радiстю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще i неминуще. 35 Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. 36 Терпiння потрiбне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обiцяне. 37 Бо ще “небагато, зовсiм небагато‚ i Грядущий прийде i не забариться”. 38 “Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя”. 39 Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вiрi на спасiння душi.
| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
Немає коментарів:
Дописати коментар