Rozumitilo: Дiяння святих апостолiв (гл. 19-20)

20 груд. 2012 р.

Дiяння святих апостолiв (гл. 19-20)

1-2

3-4

19-20

19 Пiд час перебування Аполлоса в Коринфi, Павло, пройшовши верхнi країни, прибув до Ефеса i, знайшовши там деяких ученикiв, 2 сказав їм: “Чи прийняли ви Святого Духа, увiрувавши?” Вони ж сказали йому: “Ми навiть i не чули, чи є Дух Святий”. 3 Вiн сказав їм: “У що ж ви хрестились?” Вони вiдповiдали: “В Iоанове хрещення”. 4 Павло сказав: “Iоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вiрували у Грядущого за ним, тобто у Христа Iсуса”. 5 Почувши це, вони хрестилися в iм’я Господа Iсуса, 6 i, коли Павло поклав на них руки, зiйшов на них Дух Святий, i вони стали говорити iншими мовами i пророкувати. 7 Усiх же їх було чоловiк близько дванадцяти.

8 Прийшовши до синагоги, вiн безбоязно проповiдував три мiсяцi, навчаючи та переконуючи про Царство Боже. 9 Але оскільки деякi розлютилися i не вiрили, злословлячи шлях Господнiй перед народом, то вiн, залишивши їх, вiддiлив учеників i щоденно проповiдував в училищi якогось Тирана. 10 Це тривало майже два роки, так що всi жителi Асiї слухали проповiдь про Господа Iсуса: як юдеї, так i еллiни.

11 Бог же творив немало чудес руками Павла, 12 так що на хворих клали хустки i пояси з його тiла, i вони зцiлялися вiд хвороби, i злi духи виходили з них. 13 Hавiть деякi з мандрiвних юдейських заклинателiв почали призивати iм’я Господа Iсуса над тими, що мали злих духiв, говорячи: “Заклинаємо вас Iсусом, котрого Павло проповiдує”. 14 Це робили якiсь семеро синiв юдейського первосвященика Скеви. 15 Але злий дух сказав у вiдповiдь: “Iсуса знаю, i Павло менi вiдомий, а ви хто такi?” 16 I кинувся на них чоловiк, у якому перебував злий дух, i, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того. 17 Це стало вiдоме всiм юдеям i еллiнам, що проживали в Ефесі, i напав страх на всiх них, i звеличувалося iм’я Господа Iсуса. 18 Багато з тих, що увiрували, приходили, сповiдаючи i вiдкриваючи дiла свої. 19 А досить багато з тих, що займалися чародiйством, зiбравши свої книги, спалили перед усiма, i склали цiну їх, i виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. 20 З такою силою зростало i мiцнiло слово Господнє.

21 Коли ж це скiнчилося, Павло задумав, пройшовши Македонiю i Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: “Коли буду там, то я маю побачити i Рим”. 22 I‚ пославши в Македонiю двох iз тих, що служили йому, Тимофiя та Ераста, сам залишився на деякий час в Асiї.

23 Того часу стався чималий заколот проти путi Господньої, 24 бо один срiбляник, на iм’я Димитрiй, який робив срiбнi храми Артемiди i давав митцям чималий заробiток, 25 зiбравши їх та iнших ремiсникiв, сказав: “Друзi! Ви знаєте, що вiд цього ремесла залежить наш добробут; 26 проте ви бачите i чуєте, що не тiльки в Ефесi, а майже по всiй Асiї цей Павло своїми переконаннями вiдвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги. 27 Але це нам загрожує тим, що не тiльки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богинi Артемiди не вартий буде нiчого, i знищиться велич тiєї, котру шанує вся Асiя i всесвiт”. 28 Вислухавши це, вони розлютилися i почали кричати, говорячи: “Велика Артемiда Ефеська!” 29 У всьому мiсті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая i Аристарха, супутникiв Павлових, вони однодушно кинулися на видовище. 30 Коли ж Павло хотiв увiйти в народ, ученики не допустили його. 31 Також i деякi з асiйських начальникiв, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищi. 32 А тим часом однi кричали одне, а iншi – друге, бо збори були безладнi, i бiльша частина тих, що зiйшлися, не знали, для чого вони зiбралися. 33 За пропозицiєю юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотiв говорити до народу. 34 Довiдавшись, що вiн юдей, усi закричали в один голос i близько двох годин викрикували: “Велика Артемiда Ефеська!” 35 Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: “Мужi ефеськi! Який чоловiк не знає, що мiсто Ефес – служитель великої богинi Артемiди i Дiопета? 36 Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокiйними i нiчого не робити необачно. 37 А ви привели цих мужiв, якi нi храму Артемiди не обiкрали, нi богинi нашої не ганили. 38 Якщо ж Димитрiй та iншi з ним митцi мають скаргу на когось, то є суди i є проконсули і нехай скаржаться один на одного. 39 А коли ви домагаєтесь чогось iншого, то це буде вирiшено на законному зібранні; 40 бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нинi, нас звинуватять у заколотi, оскiльки нема нiякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище”. Сказавши це, вiн розпустив зібрання.

20 Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників i давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов i пiшов до Македонiї. 2 Пройшовши тi краї i втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади. 3 Там вiн пробув три мiсяцi. Коли ж, унаслiдок змови, вчиненої проти нього юдеями, вiн хотiв вирушити до Сирiї, спало йому на думку повернутися через Македонiю. 4 Його супроводили до Асiї Сосипатр Пiррiв з Верiї, та з солунян – Аристарх i Секунд, i Гай дерв’янин, i Тимофiй та асiйцi Тихик i Трофим. 5 Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троадi. 6 А ми пiсля днiв опрiсночних вiдпливли з Филипів i днiв за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сiм днiв.

7 Першого ж дня тижня, коли ученики зiбралися на переломлення хлiба, Павло, маючи намiр вирушити вранці наступного дня, розмовляв iз ними i продовжив слово до пiвночi. 8 У світлицi, де ми зiбралися, було багато свiтильникiв. 9 Пiд час тривалої Павлової бесiди одного юнака на iм’я Євтих, який сидiв на вiкнi, огорнув глибокий сон i вiн, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, i пiдняли його мертвим. 10 Павло, зiйшовши, припав до нього i, обнявши його, сказав: “Заспокойтесь, бо душа його в ньому”. 11 Увiйшовши ж i переломивши хлiб та споживши, довго вів бесiду – аж до свiтанку, i потiм вийшов. 12 Юнака ж привели живого, i немало втiшилися.

13 Ми пiшли вперед на корабель i попливли в Асс, щоб узяти звiдтiля Павла; бо вiн так наказав нам, намiрюючись сам iти пiшки. 14 Коли ж вiн зустрiвся з нами в Ассi, то, взявши його, ми прибули до Мітилини. 15 I, вiдпливши звiдти, наступного дня зупинилися навпроти Хiоса, а другого дня пристали до Самоса i, побувавши в Трогiллiї, наступного дня прибули в Мелит, 16 бо Павловi спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асiї: вiн поспiшав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятницi бути в Єрусалимi.

17 З Мелита ж, пославши до Ефеса, вiн скликав пресвiтерiв церкви, 18 i, коли вони прийшли до нього, вiн сказав їм: “Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асiю, весь час перебував з вами, 19 служив Господевi з усякою смиренномудрiстю i з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через пiдступи юдеїв; 20 що я не пропустив нiчого корисного, про що вам не проповiдував би i чого не навчав би вас прилюдно i по домах, 21 проповiдуючи юдеям i еллiнам покаяння перед Богом i вiру в Господа нашого Iсуса Христа. 22 I ось нинi я, за велiнням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустрiне мене; 23 тiльки Дух Святий по всiх мiстах свiдчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене. 24 Але я нi на що не зважаю i не дорожу своїм життям, тiльки б з радiстю завершити мою дiяльнiсть i служiння, що я прийняв вiд Господа Iсуса: проповiдувати Євангелiє благодатi Божої. 25 I нинi ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всi ви, між якими я ходив, проповiдуючи Царство Боже. 26 Тому свiдчу вам у нинiшнiй день, що чистий я вiд крови усiх, 27 бо я не ухилявся сповiщати вам усю волю Божу. 28 Отже, пильнуйте себе i всю отару, в якiй Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа i Бога, яку Вiн надбав Кров’ю Своєю. 29 Бо я знаю, що пiсля вiдходу мого прийдуть до вас лютi вовки, якi не щадитимуть стада; 30 та i з вас самих постануть люди, якi говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою. 31 А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день i нiч безперестанно зi сльозами навчав кожного з вас. 32 I нинi передаю вас, браття, Боговi i слову благодатi Його, Який зможе навчати вас бiльше i дати вам спадщину з усiма освяченими. 33 Hi срiбла, нi золота, нi одягу я нi вiд кого не побажав; 34 самi знаєте, що потребам моїм i тих, що були зi мною, послужили цi руки мої. 35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба пiдтримувати слабких i пам’ятати слово Господа Iсуса, бо Вiн сам сказав: “Блаженнiше давати, нiж приймати”. 36 Сказавши це, вiн став на колiна i з усiма ними помолився. 37 Тодi великий плач був у всiх, i, припадаючи на шию Павловi, цiлували його, 38 сумуючи найбiльш вiд сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. I проводжали його до корабля.