7 Тодi запитав первосвященик: “Чи справдi воно так?” 2 Вiн же промовив: “Мужi-браття i отцi! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамовi у Месопотамiї, до переселення його у Харран, 3 i сказав йому: “Вийди з землi твоєї, i з роду твого, i з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобi”. 4 Тодi вiн вийшов iз землi Халдейської та оселився в Харранi; а звiдтiля, пiсля смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якiй ви нинi живете. 5 I не дав йому на нiй спадщини анi на стопу ноги, а обiцяв дати її у володiння йому i пiсля нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дiтей. 6 I сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужiй землi i будуть поневоленi i пригнобленi рокiв чотириста. 7 “Але Я, – сказав Бог, – судитиму народ, який поневолить їх; i пiсля того вони вийдуть i служитимуть Менi на цьому мiсцi”. 8 I дав йому завiт обрiзання. I коли він породив Iсаака, то обрiзав його восьмого дня; а Iсаак породив Якова, Якiв же – дванадцять патрiархiв. 9 Патрiархи, iз заздрости, продали Йосифа в Єгипет; 10 але Бог був iз ним, i визволив його вiд усiх скорбот, i дав йому мудрiсть та благоволiння царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усiм домом своїм. 11 I прийшов голод на всю землю Єгипетську i Ханаанську, i велика скорбота‚ i отцi нашi не знаходили їжi. 12 Почув Якiв, що є хлiб у Єгиптi, i послав туди отцiв наших у перший раз. 13 А коли вони прийшли вдруге, Йосиф вiдкрився братам своїм, i став вiдомим фараоновi рiд Йосифiв. 14 I, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова i всю родину свою, душ сiмдесят п’ять. 15 Якiв прибув до Єгипту, i помер сам‚ i отцi нашi; 16 i перенесенi були у Сихем, i покладенi у гробi, який купив Авраам за цiну срiбла у синiв Еммора Сихемового. 17 А коли наближався час здiйснення обiтницi, про яку клявся Бог Авраамовi, народу бiльшало i множилося в Єгиптi, 18 до того часу, як став iнший цар, який не знав Йосифа. 19 Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отцiв наших, приневолюючи їх кидати дiтей своїх, щоб не лишалися живими. 20 У цей час народився Мойсей i був угодний Боговi. Три мiсяцi годувався вiн у домi батька свого. 21 А коли вiн був покинутий, взяла його фараонова дочка i виховала його у себе як сина. 22 I навчений був Мойсей усiєї єгипетської мудрости, i був сильний у словах та дiлах. 23 Коли ж виповнилось йому сорок рокiв, спало йому на серце вiдвiдати своїх братiв, синiв Ізраїлевих. 24 I, побачивши одного з них скривдженого, заступився i помстився за ображеного, вбивши єгиптянина. 25 Вiн думав, що зрозумiють брати його, що Бог рукою його дає їм спасiння; але вони не зрозумiли. 26 Hаступного дня, коли дехто з них бився, вiн з’явився i схиляв їх до миру, кажучи: “Мужi, ви – брати; навiщо кривдите один одного?” 27 А той, хто кривдив ближнього, вiдштовхнув його, кажучи: “Хто тебе настановив начальником i суддею над нами? 28 Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?” 29 I втiк Мойсей вiд цих слiв i став пришельцем у землi Мадiамськiй, де народилося вiд нього двоє синiв. 30 А як минуло сорок рокiв, з’явився йому в пустелi гори Синай ангел Господнiй у полум’ї вогню тернового куща. 31 Мойсей, побачивши, дивувався видiнню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господнiй: 32 “Я Бог отцiв твоїх, Бог Авраама, i Бог Iсаака, i Бог Якова”. Мойсей, затремтiвши, не смiв дивитись. 33 I сказав йому Господь: “Скинь взуття з нiг твоїх, бо мiсце, на якому ти стоїш, є земля свята. 34 Я бачу пригноблення народу Мого в Єгиптi, i чую стогiн його, i зiйшов звiльнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет”. 35 Цього Мойсея, якого вони вiдцуралися, сказавши: “Хто тебе настановив начальником i суддею?” – цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущi, послав начальником i визволителем. 36 Цей вивiв їх, створивши чудеса i знамення в землi Єгипетськiй, i на Червоному морi, i в пустелi протягом сорока рокiв. 37 Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: “Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братiв ваших; як мене, Його слухайте”. 38 Це той, що був у пустелi в єднаннi з ангелом, який промовляв до нього на горi Синай, та з отцями нашими i який прийняв живi слова, щоб передати нам, 39 якому отцi нашi не хотiли коритися, а вiдмовилися вiд нього i обернулися серцем своїм до Єгипту, 40 сказавши Аароновi: “Зроби нам богiв, якi б iшли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивiв нас iз землi Єгипетської”. 41 I в тi днi зробили тельця i принесли жертву iдоловi, i веселилися перед витворами рук своїх. 42 Бог вiдвернувся i попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзi пророкiв: “Доме Iзраїлiв, хiба ви Менi приносили заколене та жертви протягом сорока рокiв у пустелi? 43 Ви прийняли скинiю Молохову i зiрку бога вашого Ремфана, зображення, зробленi вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон”. 44 У отцiв наших була в пустелi скинiя свiдчення, як повелiв Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним. 45 Отцi нашi з Iсусом, узявши її, внесли у володiння народiв, яких Бог вигнав вiд лиця отцiв наших. Так було до днiв Давида, 46 який знайшов ласку перед Богом i благав знайти оселю для Бога Якова. 47 Соломон же збудував Йому храм. 48 Але Всевишнiй живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк: 49 “Hебо – престіл Мiй, i земля – пiднiжжя нiг Моїх. Який храм збудуєте Менi, – говорить Господь, – або яке мiсце для спокою Мого? 50 Чи не Моя рука створила все це?” 51 Жорстокосерднi! Люди з необрiзаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духовi Святому, як отцi вашi, так i ви. 52 Кого ж з пророкiв не гнали отцi вашi? Вони повбивали провiсникiв пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нинi стали ви, – 53 ви, якi прийняли закон при служiннi ангелiв i не зберегли”.
