Rozumitilo: Дiяння святих апостолiв (гл. 11-12)

20 груд. 2012 р.

Дiяння святих апостолiв (гл. 11-12)

1-2

3-4

11-12

11 Почули апостоли та браття, якi були в Юдеї, що i язичники прийняли слово Боже. 2 I коли Петро прийшов до Єрусалима, обрiзанi дорiкали йому, 3 кажучи: “Ти ходив до людей необрiзаних i їв з ними”. 4 Петро ж почав переказувати їм по порядку, говорячи: 5 “У мiстi Іоппiї я молився, i в жахові бачив видiння: сходив якийсь сосуд, нiби велике полотно, яке чотирма кiнцями спускалося з неба, i опустилось до мене. 6 Я подивився на нього i, розглядаючи, побачив чотириногих земних, звiрiв, плазунiв i птахiв небесних. 7 I почув я голос, який промовляв до мене: “Встань, Петре, заколи та їж”. 8 Я ж сказав: “Hi, Господи, нiщо погане або нечисте нiколи не входило в мої уста”. 9 I вiдповiв менi вдруге голос з неба: “Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим”. 10 Це сталося тричi, i знову пiднялося все на небо. 11 I ось у ту саму мить три чоловiки, посланi з Кесарiї до мене, стали перед домом, де я був. 12 Дух сказав менi йти з ними, анiскiльки не вагаючись. Пiшли зi мною й цi шiсть братiв, i ми прийшли в дiм того чоловiка. 13 Вiн розповiв нам, як вiн бачив у своєму домi ангела святого, який став i сказав йому: “Пошли до Іоппiї людей i поклич Симона, званого Петром; 14 вiн скаже тобi слова, якими спасешся ти i весь дiм твiй”. 15 Коли ж почав я говорити, зiйшов на них Дух Святий, як i на нас спочатку. 16 Згадав я тодi слово Господа, як Вiн сказав: “Iоан хрестив водою, а ви будете хрещенi Духом Святим”. 17 Отже, якщо Бог дав їм такий дар, як i нам, що увiрували в Господа Iсуса Христа, то хто ж я, щоб мiг заборонити Боговi?” 18 Вислухавши це, вони заспокоїлись i прославили Бога, кажучи: “Видно, i язичникам дав Бог покаяння на життя”.

19 Тим часом розсiянi через гонiння, що сталося пiсля Стефана, пройшли до Фiнiкiї та Кiпру i Антиохiї, нiкому не проповiдуючи слово, крiм юдеїв. 20 Були ж деякi з них кiпряни i киринейцi, якi, прийшовши до Антиохiї, говорили до еллiнiв, благовiстячи Господа Iсуса. 21 I рука Господня була з ними, i велике число, увiрувавши, навернулося до Господа. 22 Дiйшла чутка про це до церкви Єрусалимської, i доручили Варнавi йти до Антиохiї. 23 Вiн прийшов i, побачивши благодать Божу, зрадiв i умовляв усiх триматися Господа щирим серцем; 24 бо вiн був чоловік добрий i сповнений Духа Святого i вiри. I приєдналося чимало народу до Господа. 25 Потiм Варнава пiшов у Тарс шукати Савла i, знайшовши його, привiв до Антиохiї. 26 Цiлий рiк збиралися вони в церквi i вчили багато народу; i ученики в Антиохiї вперше почали зватися християнами.

27 У тi днi прийшли з Єрусалима до Антиохiї пророки. 28 I один з них, на iм’я Агав, уставши, провiстив Духом, що по всьому свiту буде великий голод, що й сталося за кесаря Клавдiя. 29 Тодi ученики ухвалили, щоб кожний‚ хто що мав‚ послав допомогу браттям, якi живуть у Юдеї, 30 що й зробили, пославши зiбране до пресвiтерiв через Варнаву i Савла.

12 У той час цар Iрод пiдняв руки на декого з церкви, щоб заподiяти їм зло, 2 i мечем убив Якова, брата Iоанового. 3 А побачивши, що це подобається юдеям, пiсля того взяв i Петра, – тодi були днi опрiснокiв, – 4 i, схопивши його, посадив у в’язницю; i наказав чотирьом четвіркам воїнiв стерегти його, маючи намiр пiсля Пасхи вивести його до народу. 5 Отже, Петра стерегли у в’язницi, а тим часом церква ревно молилася за нього Боговi.

6 Коли ж Iрод хотiв вивести його, тiєї ночi Петро спав мiж двома воїнами, скутий двома ланцюгами, i сторожа бiля дверей стерегла в’язницю. 7 I ось постав ангел Господнiй, i свiтло осяяло в’язницю, i, штовхнувши в бiк Петра, вiн розбудив його i сказав: “Встань швидше”. I впали ланцюги з його рук. 8 I сказав йому ангел: “Пiдпережись i взуйся”. Вiн зробив так. Потiм говорить йому: “Вдягни одяг твій та йди за мною”. 9 Петро вийшов i попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дiйсностi, а думав, що бачить видiння. 10 Пройшовши першу i другу сторожу, вони прийшли до залiзної брами, що вела до мiста, яка сама собою вiдчинилася їм: вони вийшли i пройшли одну вулицю, i раптом ангела не стало з ним. 11 Тодi Петро, опам’ятавшись, сказав: “Тепер я бачу воiстину, що Господь послав ангела Свого i звiльнив мене від руки Iродової та вiд усього, чого чекав народ юдейський”. 12 I, роздивившись, прийшов до дому Марiї, матерi Iоана, званого Марком, де багато людей зiбралися i молилися. 13 Коли ж Петро постукав бiля ворiт, то вийшла послухати служниця на iм’я Рода 14 i, впiзнавши голос Петра, з радости не вiдчинила ворiт, а, вбiгши, сказала, що Петро стоїть бiля ворiт. 15 А тi казали їй: “Чи при своєму ти розумi?” Але вона твердила, що так i є. Вони ж говорили: “Це ангел його”. 16 А Петро i далi стукав. Коли ж вiдчинили, то побачили його i вжахнулися. 17 Вiн же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповiв їм, як Господь вивiв його з в’язницi, i сказав: “Сповiстiть про це Якова i братiю”. Потiм, вийшовши, пiшов у iнше мiсце.

18 Коли настав день, мiж воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром. 19 Iрод же, пошукавши його i не знайшовши, судив сторожiв i звелiв стратити їх. Потiм вiн вiдбув з Юдеї до Кесарiї i там залишався.

20 Iрод був розгнiваний на тирян i сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього i, схиливши на свiй бiк Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася вiд його царства. 21 Призначеного дня Iрод, одягнувшись у царський одяг, сiв на пiдвищенні i говорив до них; 22 а народ вигукував: “Це голос Бога, а не людини”. 23 Та раптом ангел Господнiй уразив його за те, що вiн не вiддав слави Боговi; i, з’їдений червою, помер.

24 Слово ж Боже росло i поширювалось. 25 А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохiї, взявши з собою Iоана, прозваного Марком.