| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
5 Бо кожний первосвященик, який з людей обирається, для людей настановляється на служiння Боговi, щоб приносити дари й жертви за грiхи, 2 який може бути поблажливий до неукiв та заблудливих, тому що й сам обкладений немiччю, 3 i тому вiн повинен як за народ, так i за себе приносити жертви за грiхи. 4 I нiхто сам собою не приймає цiєї чести, але покликаний Богом, як i Аарон. 5 Так i Христос не Сам Собi присвоїв славу бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: “Ти – Син Мiй, Я нинi породив Тебе”; 6 як i в iншому мiсцi говорить: “Ти – Священик повiк за чином Мелхиседековим”. 7 Вiн, у днi плотi Своєї, з великим голосiнням та сльозами принiс молитви i благання Тому, Хто мiг спасти Його вiд смерти; i був почутим за Своє благоговiння; 8 хоч Вiн i Син, однак стражданнями звик до послуху, 9 i, вдосконалившись, став для всiх слухняних Йому причиною спасiння вiчного, 10 бувши названим вiд Бога Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
11 Про це слiд було б говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездатними слухати. 12 Бо, зважаючи на вiк, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити перших початків слова Божого, i для вас потрiбне молоко, а не тверда страва. 13 Кожен, хто годується молоком, несвiдомий у словi правди, бо вiн немовля; 14 а тверда страва властива дорослим, у яких довгим навчанням почуття привченi розрiзняти добро i зло.
6 Тому, залишивши початки вчення Христового, поспiшаймо до довершеностi; i не будемо знову класти основу поверненню вiд мертвих дiл i вiри в Бога, 2 вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих i про суд вiчний. 3 I це зробимо, якщо Бог дозволить. 4 Бо неможливо – тих‚ що один раз просвiтилися‚ i прийняли дар небесний‚ i стали причасниками Духа Святого, 5 i скуштували доброго слова Божого, i сили майбутнього вiку, 6 i вiдпали, знову обновляти покаянням, коли вони знову розпинають у собi Сина Божого i зневажають Його. 7 Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дiстає благословення вiд Бога; 8 а та, на якiй ростуть терня й будяки, негiдна i близька до прокляття, кiнець якого – спалення.
9 Втiм, щодо вас, улюбленi, ми сподiваємося, що ви у кращому станi i дотримуєтеся спасiння, хоча й говоримо так. 10 Бо Бог не є неправедний, щоб забув дiло ваше i труд любови, яку ви виявили в iм’я Його, послуживши i служачи святим. 11 Бажаємо ж, щоб кожен iз вас, для повної впевнености в надiї, виявляв таку саму стараннiсть до кiнця, 12 щоб ви не розлiнились, а наслiдували тих, якi вiрою та довготерпiнням успадковують обiтницi. 13 Бог, даючи обiтницю Авраамовi, оскільки не мiг нiким вищим клястися, клявся Самим Собою, 14 кажучи: “Iстинно благословляючи, благословлю тебе i, розмножуючи, розмножу тебе”. 15 I так Авраам, завдяки довготерпiнню, одержав обiцяне. 16 Люди клянуться вищим, i клятва на запевнення закiнчує всяку суперечку їхню. 17 Тому i Бог, бажаючи iстотнiше показати спадкоємцям обiтницi незмiннiсть Своєї волi, вжив клятву, 18 щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не мiг говорити неправду, тверде утiшення мали ми, що прийшли взятися за подану надiю, 19 яка для душi є неначе якiр безпечний i мiцний i входить аж до середини за завiсу, 20 куди предтечею за нас увiйшов Iсус, зробившись Первосвящеником навiк за чином Мелхиседековим.
7 Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрiв Авраама i благословив його, коли той повертався пiсля поразки царiв, 2 якому i десятину Авраам вiддiлив з усього, – по-перше, тому що ім’я його означає – “цар правди”, а потiм i тому‚ що він є “цар Салиму”, тобто “цар миру”, 3 без батька, без матерi, без родоводу, який не має нi початку днiв, нi кiнця життя, уподiбнюючись Синовi Божому, перебуває священиком назавжди.
4 Бачите, який великий той, якому i Авраам патрiарх дав десятину з кращої здобичi своєї. 5 Тi з синiв Левiєвих, що одержують священство‚ мають заповiдь – брати за законом десятину з народу, тобто зi своїх братiв, хоча й цi вийшли вiд стегон Авраамових. 6 Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину вiд Авраама i благословив того, хто мав обiтницю. 7 Без усякого ж заперечення менший благословляється бiльшим. 8 I тут десятини беруть люди смертнi, а там – той, хто має про себе свiдчення, що вiн живе. 9 I, так би мовити, сам Левiй, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину; 10 бо вiн був iще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрiв його.
11 Отже, якби досконалiсть осягалась через левитське священство, – бо з ним сполучений закон народу, – то яка б iще була потреба поставати iншому священиковi за чином Мелхиседековим, а не iменуватися за чином Аароновим? 12 Адже iз змiною священства необхiдно бути змiнi i закону, 13 бо Той, про Кого говориться це, належав до iншого колiна, з якого нiхто не приступав до жертовника. 14 Бо вiдомо, що Господь наш засяяв iз колiна Іуди, про яке Мойсей нiчого не сказав стосовно священства. 15 I це ще яснiше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик iнший, 16 Який є таким не за законом заповiдi плотської, а за силою життя нескiнченного. 17 Бо засвiдчено: “Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим”. 18 Скасування ж попередньої заповiдi буває через її неміч та марність, 19 бо закон нiчого не довiв до досконалости; але вводиться краща надiя, через яку ми наближаємося до Бога. 20 I що це було не без клятви, – 21 бо тi були священиками без клятви, а Цей iз клятвою, бо про Hього сказано: “Клявся Господь i не розкається: Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим”, – 22 то поручителем кращого завiту став Iсус. 23 До того ж тих священикiв було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; 24 а Цей, оскільки перебувати Йому вiчно, має i священство нескiнченне, 25 тому й може завжди спасати тих, якi приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.
26 Таким i повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, вiддiлений вiд грiшникiв i пiднесений вище небес, 27 Який не має потреби щоденно, як тi первосвященики, приносити жертву спочатку за свої грiхи, потiм за грiхи народу, бо Вiн зробив це один раз, принiсши в жертву Себе Самого. 28 Бо закон настановляє первосвящениками людей, якi мають немочi, а слово клятвене, пiсля закону, поставило Сина, навiки довершеного.
| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
Немає коментарів:
Дописати коментар