Від Луки Святе Євангеліє (гл. 7-8)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-10

11-12

13-14

15-16

17-18

19-20

21-22

23-24

7 Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. 2 У од­ного сотника був хворий при смер­ті слуга, яким той дорожив. 3 Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. 4 І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, 5 бо любить народ наш і збудував нам синагогу. 6 Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Гос­поди, не труди­ся, бо я недос­тойний, щоб Ти під дах мій уві­йшов. 7 Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. 8 Бо і я, людина під­влад­на, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. 9 Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. 10 Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.

11 Після цього Ісус пішов до міс­та, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. 12 Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили помер­лого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. 13 Побачивши її, Гос­подь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. 14 І, підійшовши, доторкнув­ся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! 15 І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. 16 І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. 17 Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.

18 І сповістили про все те Іоана учні його. 19 Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? 20 Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати – чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? 21 А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих ду­хів, і багатьом сліпим дарував прозріння. 22 І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі про­зрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. 23 І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!

24 А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? 25 На кого ходили ди­витися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаю­ться пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. 26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і біль­ше, ніж на пророка. 27 Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. 28 Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але най­менший у Царстві Божому більший за нього. 29 І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрес­тилися хрещенням Іоановим. 30 Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. 31 Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? 32 Во­ни подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. 33 Бо прийшов Іоан Хрес­титель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. 34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. 35 І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми.

36 Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, при­йшовши в дім фарисея, возліг. 37 І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принес­ла алавастрову посудину з миром 38 і, при­павши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обми­ва­ти ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. 39 Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. 40 Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: ка­жи, Вчителю. 41 Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. 42 Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них біль­ше полюбить його? 43 У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: пра­вильно ти розсудив. 44 І, обернув­шись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. 45 Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. 46 Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. 47 Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. 48 Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. 49 Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? 50 Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.

8 Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. 2 І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, 3 та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.

4 Коли ж зібралося багато на­ро­ду, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити прит­чу: 5 вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небес­ні подзьобали його. 6 А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало воло­ги. 7 А ще інше впа­ло поміж терня, і виросло терня і заглу­шило його. 8 Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, не­хай слухає! 9 Ученики ж Його запитали в Нього: що означає прит­ча ця? 10 Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим – у прит­чах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. 11 Ось що означає прит­ча ця. Зерно – це слово Боже. 12 А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. 13 А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. 14 А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. 15 А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказав­ши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. 16 Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. 17 Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. 18 Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.

19 Прийшли до Нього Мати і бра­ти Його, і не могли доступити­ся до Нього через народ. 20 І сповіс­тили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. 21 Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої – це ті, що слухають слово Боже і виконують його.

22 Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. 23 Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. 24 І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Настав­нику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. 25 Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?

26 І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. 27 Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. 28 Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! 29 Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. 30 Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, – бо багато бісів увійшло в нього. 31 І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. 32 Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. 33 Біси, вийшов­ши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. 34 Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. 35 І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. 36 А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. 37 І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. 38 Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: 39 повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.

40 Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. 41 І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; 42 бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. 43 І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змог­ла вилікуватися. 44 І, пі­дійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. 45 І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, – а Ти го­вориш: хто доторкнувся до Ме­не? 46 Ісус же сказав: хтось доторк­нувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. 47 Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! 49 Коли Він ще го­ворив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. 50 Ісус же, почув­ши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. 51 При­йшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дів­чини. 52 Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. 53 І глузу­вали з Нього, знаючи, що вона вмерла. 54 Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. 55 І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. 56 І здивува­лися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16 17-18 19-20 21-22 23-24