Соборне послання святого апостола Якова (гл. 1-2)

1-2

3-5

1 Якiв, раб Бога i Господа Iсуса Христа, дванадцятьом колiнам, що в розсiяннi, – радуйтеся.

2 З великою радiстю приймайте, браття мої, коли підпадаєте рiз­ним спокусам, 3 знаючи, що випробування вашої вiри дає тер­пiння; 4 терпiння ж повинно мати досконалу дiю, щоб ви були дос­коналi в усiй повнотi без усякого недолiку. 5 Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всiм просто й без докорiв, – i дасться йому. 6 Але нехай просить з вiрою, нi­трохи не сумнiваючись, бо той, хто сумнiвається, подiбний до морської хвилi, яку вiтер здiймає i розвiває. 7 Hехай не думає така людина одержати що-небудь вiд Господа. 8 Двоєдушна людина нестiйка на всiх шляхах своїх.

9 Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, 10 а багатий – смиренням своїм, бо вiн перейде, як цвiт трав’яний. 11 Сходить сонце, настає спека, i спекою висушує траву; цвiт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне i багатий на своїх шляхах.

12 Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець жит­тя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його. 13 У спокусi нi­хто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого, 14 але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю; 15 похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть.

16 Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi. 17 Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, вiд Отця свiтiв, у Якого немає змiни i нi тiнi перемiни. 18 Захотiвши, Вiн породив нас словом iстини, щоб нам бути якимсь початком Його створiнь.

19 Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв, 20 бо гнiв людини не творить правди Божої. 21 Тому, вiдкинувши всяку нечистоту i залишок злоби, з лагiднiстю приймiть насаджене слово, яке може спасти вашi душi. 22 Будьте ж виконавцями слова, а не тiльки слухачами, якi самих себе обманюють. 23 Бо хто слухає слово i не виконує, той подiбний до людини, яка розглядає природнi риси свого обличчя у дзеркалi: 24 вона подивилась на себе, вiдiйшла i вiдразу ж забула, яка вона. 25 Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем дiла, блаженний буде у своїй дiяльнос­тi. 26 Коли хто з вас гадає, що вiн побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожнiсть у того пуста. 27 Чис­та i непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем є в тому, щоб пiк­луватися про сирiт i вдiв у їхнiх скорботах i берегти себе неосквер­неним вiд свiту.

2 Браття мої, майте вiру в Iсу­са Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи. 2 Бо, якщо у зiбрання ваше ввiйде людина iз золотим перснем, у багатому одязі, увiйде ж i бiдний у драному одя­зі, 3 i ви, дивлячись на одягне­ного у багатий одяг, скажете йому: “Тобi добре сiсти тут”, а бiдному скажете: “Ти стань там або сiдай тут, бiля моїх нiг”‚ – 4 то чи не по­дiлилися ви в собi i чи не стаєте суддями з недобрими думками? 5 Послухайте, браття мої улюбле­нi: хiба не бiдних обрав Бог бути багатими вiрою i спадкоємцями Царства, яке Вiн обiцяв тим, що люблять Його? 6 А ви зневажили бiдного. Хiба не багатi утискують вас i хiба не вони тягнуть вас на суди? 7 Хiба не вони зневажають те добре iм’я, яким ви називаєтесь? 8 Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближ­нього твого, як самого себе, – доб­ре робите. 9 А коли робите, див­ля­чись на особу, то грiх чините, i перед законом виявляєтеся злочинцями. 10 Хто дотримується всього закону i зогрiшить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. 11 Бо Той же, Хто сказав: “Hе перелюбствуй”, сказав i: “Hе убий”; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом. 12 Так говорiть i так робiть, як такi‚ що мають бути судженi за законом свободи. 13 Бо немилос­тивий суд тому, хто не творив милости; милiсть же пiдноситься над судом.

14 Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спас­ти його? 15 Якщо брат або сестра нагi i не мають денного прожитку, 16 а хто-небудь з вас скаже їм: “Йдiть iз миром, грiйтесь i їжте,” – але не дасть їм потрiбного для тiла, яка користь? 17 Так само й вiра – коли не має дiл, сама по собi мертва. 18 Але скаже хто-небудь: “Ти маєш вiру, а я маю дiла; покажи менi вiру твою без дiл тво­­їх, а я покажу тобi вiру мою в дi­лах моїх”. 19 Ти вiруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вi­ру­ють i тремтять. 20 Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва? 21 Хiба не дi­лами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? 22 Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дi­лами вiра досягла довершености? 23 I справ­дилося слово Писання: “Вiрував Авраам Боговi, i це було поставле­но йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим”. 24 Чи бачи­те, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вi­рою? 25 Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? 26 Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва.

1-2 3-5