Від Марка Святе Євангеліє (гл. 15-16)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

15 Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. 2 Пилат спитав Його: Ти Цар Юдей­ський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. 3 І перво­свя­щеники звинувачували Його бага­то в чому. 4 Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? 5 Але Ісус і на це нічо­го не відповів, так що Пилат диву­вався. 6 На всяке ж свято він відпускав їм одно­го в’язня, за якого вони просили. 7 Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. 8 І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. 9 Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? 10 Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. 11 Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпус­тив їм Варавву. 12 Пилат же зно­ву ска­зав їм у відповідь: що ж
хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? 13 Вони знову закричали: розіпни Його. 14 Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.

16 Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, 17 і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; 18 і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! 19 І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.

20 Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одяг­ли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. 21 І приму­си­ли одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. 22 І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. 23 І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. 24 Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. 25 Була третя година, і розіп’яли Його. 26 І був напис провини Його: Цар Юдейський. 27 З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. 28 І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. 29 Ті, що проходили, лихо­словили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні ство­рю­єш! 30 Спаси Себе Самого і зійди з хреста. 31 Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, гово­рили один одному: інших спасав, а Себе не може спас­ти! 32 Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

33 О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. 34 О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савах­фані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. 36 А один побіг, намочив губку оцтом i, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. 37 Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. 38 І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. 39 Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. 40 Бу­ли тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Маг­далина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, 41 які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.

42 І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. 43 Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. 44 Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 45 І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. 46 Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. 47 Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його по­клали.

16 Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахо­щі, щоб піти помазати Ісуса. 2 І дуже рано, в перший день після суботи, при­й­шли до гробу, як сходило сонце. 3 І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від две­рей гробу? 4 І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. 5 І, увійшовши у гріб, по­бачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. 6 А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес – Його нема тут. Ось місце, де по­кла­­ли Його. 7 Але йдіть, скажіть ученикам Його і Пет­рові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам. 8 І, ви­йшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боя­лися.

9 Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насам­перед явився Марії Магда­ли­­­ні, з якої вигнав сім бісів. 10 Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. 11 Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, – не повірили.

12 Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. 13 І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили.

14 Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. 15 І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. 16 Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не уві­рує, буде осуджений. 17 Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, 18 братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на неду­жих, і вони будуть здо­рові.

19 Господь же, після розмо­ви з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. 20 Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16