| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
11 Вiра ж є здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому. 2 Через неї були засвiдченi древнi. 3 Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚ 4 вiрою Авель принiс Боговi жертву кращу, нiж Каїн, нею дiстав свiдчення, що вiн праведний, як засвiдчив Бог про дари його; нею вiн i після смерти ще говорить. 5 Вiрою Енох переселений був так, що не бачив смерти; i не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення вiн мав свiдчення, що догодив Богу. 6 А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду. 7 Вiрою Hой, дiставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив вiн увесь свiт i зробився спадкоємцем праведности через вiру. 8 Вiрою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, i пiшов, не знаючи, куди йде. 9 Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi; 10 бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiвничим якого є Бог. 11 Вiрою i сама Сарра‚ неплiдна‚ одержала силу прийняти сiм’я i, незважаючи на вiк, народила, бо знала, що вiрний Той, Хто обiцяв. 12 I тому вiд одного, i до того ж омертвiлого, народилось так багато, як багато зiрок на небi i як незлiченний пiсок на морському березi.
13 Усi цi померли у вiрi, не одержавши обiтниць, а тiльки здалеку бачили їх i радiли та говорили про себе, що вони подорожні й пришельцi на землi; 14 бо тi, якi говорять так, показують, що вони шукають батьківщини. 15 I коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися; 16 але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.
17 Вiрою Авраам, будучи випробуваним, принiс у жертву Iсаака, i, маючи обiтницю, принiс єдинородного, 18 про якого було сказано: “В Iсааковi назветься тобi с`iм’я”. 19 Бо вiн думав, що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя. 20 Вiрою в майбутнє Iсаак поблагословив Якова та Iсава. 21 Вiрою Якiв, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового i поклонився на верх жезла свого. 22 Вiрою Йосиф, при кончинi, нагадував про вихiд синiв Ізраїлевих i про кістки свої заповiдав. 23 Вiрою по народженнi Мойсея батьки ховали його три мiсяцi, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, i не злякалися царського повелiння. 24 Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової 25 i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiховну насолоду, 26 i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду. 27 Вiрою залишив вiн Єгипет, не побоявшись царського гнiву, бо вiн, мовби бачачи Hевидимого, був твердий. 28 Вiрою вiн справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первiсткiв не торкнувся їх. 29 Вiрою перейшли вони Червоне море, як по сушi, на що спокусившись, єгиптяни потопилися. 30 Вiрою впали єрихонськi стiни пiсля семиденного обходження. 31 Вiрою Раав‚ блудниця, з миром прийнявши пiдглядячiв (та повiвши їх iншою дорогою), не загинула з невiрними. 32 I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розповiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв, 33 якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв, 34 гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв; 35 жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще – воскресiння; 36 iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць, 37 були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; 38 тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi. 39 I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного, 40 тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости.
12 Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, 2 дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який замiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого. 3 Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Собою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими. 4 Ви ще не до крови стояли, проти грiха змагаючись, 5 i забули втiшення, яке пропонується вам, як синам: “Сину мiй, не нехтуй покаранням Господнiм i не сумуй, коли вiн викриває тебе, 6 бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає”. 7 Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько? 8 Коли залишаєтеся без покарання, для всiх загального, то ви дiти незаконнi, а не сини. 9 До того ж коли ми, будучи каранi плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно бiльше повиннi покоритись Отцевi духiв, щоб жити? 10 Тi карали нас, як знали, на небагато днiв; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святостi Його. 11 Кожна кара здається спочатку не радiстю, а смутком, але потiм навченим через неї дає мирний плiд праведности. 12 Отже, змiцнiть опущенi руки та ослабленi колiна 13 i ходiть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося. 14 Намагайтеся мати мир з усiма i святiсть, без якої нiхто не побачить Господа. 15 Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гiркий корiнь, що вирiс, не завдав шкоди i щоб ним багато хто не осквернився; 16 щоб не було мiж вами якого блудника або нечестивця, який би, як Iсав, за одну лише їжу вiдмовився вiд свого первородства. 17 Бо ви знаєте, що пiсля того вiн, бажаючи успадкувати благословення, був вiдкинутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.
18 Ви приступили не до гори, вiдчутної на дотик‚ i не до палючого вогню, не до темряви i мороку та бурi, 19 не до звуку сурми й голосу слiв, що тi, якi чули його‚ просили‚ щоб бiльше не мовилося слово до них, 20 бо вони не могли стерпiти того, що було заповiдано: “Якщо i звiр доторкнеться до гори, буде побитий камiнням або уражений стрiлою”; 21 i таке жахливе було це видiння, що i Мойсей сказав: “Я настрашений і тремчу”. 22 Але ви приступили до гори Сиону i до мiста Бога Живого, до Єрусалима небесного i до безлiчi ангелiв, 23 до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, i до Суддi всiх – Бога, i до духiв праведникiв досконалих; 24 i до Посередника Завiту Нового Iсуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, нiж Авелева. 25 Глядіть‚ отже‚ не зречіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари вони‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiдвернемось вiд Того, Хто говорить з небес, 26 голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ говорячи: “Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо”. 27 Оте “ще раз” означає замiну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне. 28 Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Боговi з побожнiстю i страхом, 29 тому що Бог наш – вогонь‚ що поїдає.
13 Братолюбнiсть нехай перебуває мiж вами. 2 Гостинности не забувайте, бо через неї деякi, не знаючи, гостинно прийняли ангелiв. 3 Пам’ятайте в’язнiв, нiби i ви з ними були в кайданах, i тих‚ хто страждає, бо й самi знаходитесь у тiлi.
4 Шлюб у всiх нехай буде чесний i ложе непорочне; блудникiв i перелюбникiв судить Бог. 5 Майте вдачу не срiблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Hе залишу тебе i не покину тебе”, 6 тож ми смiливо говоримо: “Господь менi помiчник, i не злякаюся: що зробить менi людина?”
7 Пам’ятайте наставникiв ваших, якi проповiдували вам слово Боже, i, дивлячись на кончину життя їхнього, наслiдуйте вiру їхню. 8 Iсус Христос учора й сьогоднi i навiки Той же. 9 Ученнями рiзними й чужими не захоплюйтесь; бо добре благодаттю змiцнювати серця, а не їжею, вiд якої не одержали користи тi, що займалися нею. 10 Ми маємо жертовник, вiд якого не мають права споживати тi, що служать скинiї. 11 Тому що тiла тварин, кров яких для очищення грiха вносить первосвященик у святилище, спалюються поза табором, – 12 то і Iсус, щоб освятити людей Кров’ю Своєю, постраждав поза брамою.
13 Отже, вийдемо до Hього за табір, несучи Його наругу; 14 бо не маємо тут постiйного мiста, але шукаємо майбутнього. 15 Отже, будемо через Hього безустанно приносити Богу жертву хвали, тобто плiд уст, що прославляють iм’я Його. 16 Hе забувайте також добродiйности i спiлкування, бо такi жертви благоугоднi Богу.
17 Слухайте наставникiв ваших i будьте покiрнi, бо вони постiйно дбають про душi вашi, як ті‚ що зобов’язанi дати звiт; щоб вони робили це з радiстю, а не зiтхаючи, бо це для вас не корисно.
18 Молiться за нас, бо ми певнi, що маємо добру совiсть, тому що в усьому бажаємо поводитися чесно. 19 Особливо ж прошу робити це, щоб я скорiше був повернений вам. 20 Бог же миру, Який пiдняв iз мертвих Пастиря овець великою Кров’ю завiту вiчного, Господа нашого Iсуса Христа, 21 нехай вдосконалить вас у всякому доброму дiлi, на виконання волi Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Iсуса Христа: Йому слава на вiки вiків! Амiнь.
22 Прошу ж вас, браття, приймiть це слово повчання; я ж небагато i написав вам. 23 Знайте, що брат наш Тимофiй визволений, i я разом iз ним (якщо вiн скоро прийде) побачу вас.
24 Вiтайте всiх наставникiв ваших i всiх святих. Вiтають вас ті‚ що в Італiї.
25 Благодать з усiма вами. Амiнь.
| 1-4 | 5-7 | 8-10 | 11-13 |
Немає коментарів:
Дописати коментар