Rozumitilo: Дiяння святих апостолiв (гл. 5-6)

20 груд. 2012 р.

Дiяння святих апостолiв (гл. 5-6)

1-2

3-4

5-6

5 Один же чоловiк, на iм’я Ананiя, з жiнкою своєю Сапфирою, продав маєток, 2 i затаїв з цiни, з вiдома i жiнки своєї, а деяку частину принiс i поклав до нiг апостолiв. 3 А Петро сказав: “Ананiє! Hавiщо ти попустив сатанi вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духовi Святому i втаїти з цiни за землю? 4 Чи не твоїм було те, що ти мав, i чи не ти володiв тим, що одержав вiд продажу? Hавiщо ти поклав у серцi своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi”. 5 Почувши цi слова, Ананiя впав мертвим; i великий страх охопив усiх, хто чув це. 6 Уставши, юнаки взяли його, винесли i поховали. 7 Години через три пiсля цього прийшла й жiнка його, не знаючи, що трапилося. 8 Петро ж спитав її: “Скажи менi, чи за стiльки ви продали землю?” Вона вiдповiла: “Так, за стiльки”. 9 А Петро сказав їй: “Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось бiля дверей ноги тих, якi поховали чоловiка твого; i тебе винесуть”. 10 Раптом вона впала бiля нiг його i вмерла. Юнаки, ввiйшовши, знайшли її мертвою i, винiсши, поховали поряд iз чоловiком її. 11 I великий страх охопив усю церкву i всiх, хто чув про це.

12 Руками ж апостолiв творилося в народi багато знамень i чудес; i всi однодушно перебували в притворi Соломоновому. 13 Iз стороннiх же нiхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх. 14 А вiруючих усе бiльше й бiльше приєднувалося до Господа, багато чоловiкiв та жiнок, 15 так що й на вулицi виносили недужих і клали на постелях та лiжках, щоб хоч тiнь Петра, який проходив, осiнила кого з них. 16 До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишнiх мiст, якi приносили хворих та одержимих нечистими духами, i всi зцiлялися.

17 А первосвященик i з ним усi, якi належали до єресi саддукейської, сповнилися заздрощiв, 18 наклали руки свої на апостолiв i кинули їх до загальної в’язниці. 19 Ангел же Господнiй уночi вiдчинив дверi в’язницi i, вивiвши їх, сказав: 20 “Iдiть i, ставши у храмi, говорiть до народу всi цi слова життя”. 21 Вони, вислухавши, увiйшли вранці до храму i навчали. А первосвященик i тi, якi з ним, прийшовши, скликали синедрiон та всiх старiйшин iз синiв Ізраїлевих i послали до в’язницi привести апостолiв. 22 Cлуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці i, повернувшись, доповiли, 23 кажучи: “В’язницю ми знайшли замкненою з усiєю пильнiстю i зi сторожею, яка стояла перед дверима; але, вiдчинивши, ми не знайшли у нiй нiкого”. 24 Почувши цi слова, первосвященик, начальник сторожi та [iншi] первосвященики не могли зрозумiти, що б це означало. 25 Але один якийсь прийшов i донiс їм, кажучи: “Ось мужi, яких ви ув’язнили, стоять у храмi i навчають народ”. 26 Тодi начальник охорони пiшов із служителями i привiв їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камiнням. 27 Привiвши їх, поставили перед синедрiоном; i спитав їх первосвященик, кажучи: 28 “Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим i хочете навести на нас кров Чоловiка Того”. 29 Петро ж i апостоли сказали у вiдповiдь: “Боговi треба коритися бiльше, нiж людям. 30 Бог отцiв наших воскресив Iсуса, Якого ви вбили, повiсивши на деревi. 31 Бог Своєю десницею вознiс Його як Hачальника i Спасителя, щоб дати Iзраїлевi покаяння i вiдпущення грiхiв. 32 Свiдки Йому в цьому ми i Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому”.

33 Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх. 34 Пiдвiвшись у синедрiонi, один фарисей на iм’я Гамалiїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолiв на короткий час, 35 а їм сказав: “Мужi iзраїльськi! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними. 36 Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, i до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловiк; але його вбито, i всi, хто слухав його, розiйшлись i зникли. 37 Пiсля нього пiд час перепису з’явився Іуда галилеянин i повiв за собою чимало народу; але й вiн загинув, i всi, хто слухав його, розсипались. 38 I нинi кажу вам, вiдступiться вiд людей цих i облиште їх; бо якщо це починання i це дiло вiд людей, то воно зруйнується; 39 а якщо вiд Бога, то ви не можете знищити його; стережiться, щоб вам не стати i богоборцями”. 40 Вони послухались його; i, покликавши апостолiв, били їх i, заборонивши їм говорити про ім’я Iсуса, вiдпустили їх. 41 Вони ж [апостоли] пiшли з синедрiону, радiючи, що за ім’я Господа Iсуса сподобилися зазнати безчестя. 42 I повсякдень у храмi i по домах не переставали вчити й благовiстити про Iсуса Христа.

6 У цi днi, коли збiльшилася кiлькiсть учнiв, виникло нарiкання еллiнiстiв на євреїв за те, що вони не дбають про їхнiх удовиць у повсякденному служінні їм. 2 Тодi дванадцять апостолiв, скликавши багато учнiв, сказали: “Hе личить нам, залишивши слово Боже, пiклуватися про столи. 3 Отже, браття, оберiть з-помiж себе сiм мужiв доброї слави, сповнених Святого Духа i мудрости; їх поставимо на цю службу, 4 а ми постiйно перебуватимемо в молитвi та служiннi слову”. 5 I угодна була ця пропозицiя всьому зiбранню; i обрали Стефана, мужа, сповненого вiри i Духа Святого, i Филипа, i Прохора, i Hиканора, i Тимона, i Пармена, i Миколая антиохiйця, наверненого з язичникiв; 6 їх поставили перед апостолами, а цi, помолившись, поклали на них руки.

7 I ширилося слово Боже, i вельми збiльшувалося число ученикiв у Єрусалимi; i дуже багато священикiв скорилося вiрi.

8 А Стефан, сповнений вiри i сили, творив великi чудеса i знамення в народi. 9 Дехто з так званої синагоги лiбертинцiв i киринейцiв i олександрiйцiв та деякi з Киликiї й Асiї сперечалися зi Стефаном; 10 та не могли протистояти мудростi і Духовi, Яким вiн говорив. 11 Тодi вони навчили декого сказати: “Ми чули, як вiн говорив хулу на Мойсея i на Бога”. 12 I пiдбурили народ i старiйшин, i книжникiв, i, напавши, схопили його i привели у синедрiон. 13 I поставили лжесвiдкiв, якi говорили: “Цей чоловiк не перестає говорити хулу на це святе мiсце i на закон. 14 Бо ми чули, як вiн казав, що Iсус Hазорей зруйнує це мiсце i змiнить звичаї, переданi нам Мойсеєм”. 15 I всi, хто сидiв у синедрiонi, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела.

1-2

3-4

5-6

7-8