| 1-3 | 4-7 | 8-10 | 11-13 | 14-16 | 17-19 | 20-22 |
14 І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написане на чолах. 2 І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і почув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. 3 Вони співають ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. 4 Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, 5 і в устах їхніх нема лукавства; вони непорочні перед престолом Божим.
6 І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому племені, і коліну, і людям, й народу; 7 і говорив він гучним голосом: бійтеся Бога і воздайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і землю, і море, і джерела вод. 8 І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він шаленим вином розпусти своєї напоїв усі народи. 9 І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто поклоняється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, 10 той питиме вино гніву Божого, вино нерозведене, приготовлене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем; 11 і дим мучення їх здійматиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і образу його, і ті, що приймають начертання імені його. 12 Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.
13 І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.
14 І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить подібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гострий серп. 15 І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хмарі: пусти серп Твій і пожни, бо настав час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. 16 І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата. 17 І інший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гострим серпом. 18 І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим криком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. 19 І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гніву Божого. 20 І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шістсот стадій.
15 І побачив я інше знамення на небі, велике і дивне: сім ангелів, які мали сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. 2 І бачив я ніби скляне море, змішане з вогнем; і переможці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляному морі, тримаючи гусла Божі, 3 і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседержителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих! 4 Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої.
5 І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі. 6 І вийшли з храму сім ангелів, які мали сім покарань, одягнені в чисту і світлу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поясами. 7 І одна з чотирьох тварин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. 8 І наповнився храм димом від слави Божої і від сили Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів.
16 І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ангелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. 2 Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гнійні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.
3 Другий ангел вилив чашу свою в море: і зробилася кров, ніби мерця, і все одушевлене померло в морі.
4 Третій ангел вилив чашу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. 5 І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Господи, Який є і був, і святий, тому що так судив; 6 за те, що вони пролили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достойні того. 7 І почув я іншого, який говорив від жертовника: так, Господи Боже Вседержителю, істинні і праведні суди Твої.
8 Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому палити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.
10 П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання, 11 і хулили Бога небесного за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.
12 Шостий ангел вилив чашу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. 13 І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст звіра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: 14 це – бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя. 15 Ось, іду, як злодій: блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. 16 І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.
17 Сьомий ангел вилив чашу свою на повітря: і з храму небесного від престолу пролунав гучний голос, який сказав: звершилось! 18 І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався великий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий! 19 І місто велике розпалося на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. 20 І всякий острів зник, і гір не стало; 21 і град, завбільшки як талант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покарання градом, тому що покарання від нього було дуже тяжке.
| 1-3 | 4-7 | 8-10 | 11-13 | 14-16 | 17-19 | 20-22 |
Немає коментарів:
Дописати коментар