Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 12-13)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28 12 У той час проходив Ісус у суботу засі­яними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. 2 Фарисеї ж, побачивши це, ска­зали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. 3 Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? 4 Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним свя­щеникам? 5 Або хіба ви не читали в законі, що по суботах свя­щеники в храмі порушують су­бо­ту, однак невинні? 6 Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. 7 Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. 8 Бо Син Людський є господарем і суботи. 9 І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.10 І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в су­боту, щоб звинуватити Його. 11 Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? 12 Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. 13 Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. 14 Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. 15 І пішло за Ним бага­то народу, і Він зцілив їх усіх. 16 І заборонив, щоб не являли Його.17 Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: 18 це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. 19 Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; 20 трос­тини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; 21 і на ім’я Його уповатимуть народи. 22 Тоді привели до Нього біснуватого – сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. 23 І ди­вувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? 24 Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. 25 Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. 26 І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? 27 І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. 28 Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. 29 Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його май­но, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. 30 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.31 Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. 32 І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. 33 Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. 34 Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. 35 Доб­ра людина з доброго скарбу вино­сить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. 36 Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: 37 бо за сло­ва­ми своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. 38 Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. 39 Він же сказав їм у відповідь: рід лука­вий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. 40 Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. 41 Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. 42 Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. 43 Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. 44 Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. 45 Тоді йде і бере з со­бою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. 46 Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 47 І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. 48 Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? 49 І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; 50 бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. 13 Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. 2 І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося вві­йти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. 3 І говорив їм прит­чами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; 4 І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. 5 Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. 7 Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; 8 інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає! 10 І, при­ступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? 11 Він сказав їм у від­повідь: то­му, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. 12 Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. 13 Тому говорю їм притчами, що вони, див­лячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; 14 і збу­вається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите. 15 Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. 16 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. 17 Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. 18 Ви ж вислухайте значення прит­чі про сівача. 19 До кожного, хто слухає слово про Царство і не ро­зуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – це те, що посіяне при дорозі. 20 А посіяне на кам’янис­тих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радіс­тю сприймає його, 21 але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. 22 А посіяне між терням – це той, хто слухає сло­­во, але турботи віку цього і спокуса багатством заглу­шують слово, і воно буває безплідним. 23 Посіяне ж в добру землю – це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить – один у стократ, другий в шістдесят, а інший в трид­цять разів. 24 Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Цар­ство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; 25 коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. 26 Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. 27 Прийшли раби господаря і ска­зали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? 28 Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби ска­зали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? 29 Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. 30 За­лиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. 31 Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. 32 Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. 33 Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до заквас­ки, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. 34 Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, 35 щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. 36 Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. 37 Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; 38 поле – це світ; добре насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого; 39 ворог, що його посіяв, є диявол; жнива – це кінець світу, а женці – ангели.40 Отже, як зби­рають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: 41 пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять безза­коння, 42 і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. 43 Тоді праведники засяють, як сон­це, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! 44 Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. 45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, 46 і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. 47 Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; 48 коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. 49 Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і від­лучать злих від праведних, 50 і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. 51 І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! 52 Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. 53 І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. 54 І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? 55 Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? 56 І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? 57 І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. 58 І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. 1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28