Від Іоана Святе Євангеліє (гл. 3-4)

1-2

3-4

5-6

7-8

9-11

12-13

14-16

17-18

19-21

3 Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський. 2 Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним. 3 Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. 4 Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? 5 Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. 6 Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. 7 Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. 8 Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. 9 Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? 10 Ісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? 11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. 12 Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне? 13 Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах. 14 І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, 15 щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. 16 Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. 17 Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. 18 Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. 19 Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; 20 бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. 21 А хто чинить правду, йде до світ­ла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.

22 Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив. 23 Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Са­лима, бо там було багато води; і приходили туди, і хре­с­­тилися, 24 бо Іоан ще не був по­саджений до в’язниці. 25 Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення. 26 І при­йшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. 27 Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба. 28 Ви самі мені свід­чите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним. 29 Хто має наречену, той же­них, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. 30 Йому належить рости, а мені умалятися. 31 Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі – земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є. 32 І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає. 33 Хто прийняв Його свідчення, той ствер­див, що Бог є істинний. 34 Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа. 35 Отець любить Сина і все дав у руки Йому. 36 Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не поба­чить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

4 Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, – 2 хоч Ісус Сам не хрес­тив, а ученики Його, – 3 то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

4 Належало ж Йому проходити через Самарію. 5 Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. 6 Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. 7 Прихо­дить жінка з Самарії набрати води. Ісус гово­рить їй: дай Мені напитися. 8 Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. 9 Жінка-самарян­ка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. 10 Ісус сказав їй у від­повідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, – то ти попроси­ла б у Нього, і Він дав би тобі води живої. 11 Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачер­п­нути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? 12 Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? 13 Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. 14 А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому дже­релом води, що тече в життя вічне. 15 Говорить Йому жінка: Гос­поди, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. 16 Ісус говорить їй: іди по­клич чоловіка свого і приходь сю­ди. 17 Жінка сказала Йому у відпо­відь: не маю я чоловіка. Гово­рить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, 18 бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. 19 Жінка говорить Йому: Гос­поди, бачу, що Ти пророк. 20 Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. 21 Ісус говорить їй: жін­ко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. 22 Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння – від юдеїв. 23 Але прийде час, і нині вже є, ко­ли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. 24 Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. 25 Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. 26 Ісус сказав їй: це Я, Який роз­мовляю з тобою. 27 В цей час при­йшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? 28 Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: 29 ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? 30 Вони вийшли з міста і пішли до Нього. 31 Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. 32 Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. 33 Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? 34 Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і зверши­ти діло Його. 35 Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. 36 Хто жне, той одер­жує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. 37 Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. 38 Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. 39 І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. 40 І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. 41 І ще більше увірувало в Нього за Його словом. 42 А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.

43 Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, 44 бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. 45 Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. 46 Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. 47 Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. 48 Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. 49 Царедворець гово­рить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. 50 Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. 51 Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. 52 Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його га­рячка. 53 Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. 54 Це вже друге чудо со­творив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21