Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла (гл. 11-13)

1-3

4-7

8-10

11-13

14-16

11 Будьте моїми послідовниками, як i я Христа. 2 Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте i дотримуєте передання так, як я передав вам. 3 Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловiковi голова Христос; голова жiнцi – чоловiк, а голова Христу – Бог. 4 Кожний чоловiк, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. 5 I кожна жiнка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. 6 Бо коли жiнка не покривається, то нехай i стрижеться; а коли жiн­цi сором бути остриженiй чи пого­ленiй, нехай покривається. 7 От­же, чоловiк не повинен покривати голову, бо вiн є образ i слава Божа; а жiнка є слава чоловiка. 8 Бо не чоловiк вiд жiнки, а жiнка вiд чоловiка; 9 i не чоловiк був створений для жiнки, а жiнка для чоловiка. 10 Тому жiнка i повинна мати на головi своїй знак влади над нею, заради ангелiв. 11 А втiм, нi чоловiк без жiнки, нi жiнка без чоловiка, в Господi. 12 Бо як жiнка вiд чоловiка, так i чоловiк через жiнку; все ж – вiд Бога. 13 Розсу­дiть самi: чи личить жiнцi моли­тися Боговi з непокритою головою? 14 Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловiк запускає во­лосся, то це для нього безчестя, 15 але коли жiнка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замiсть покривала. 16 Коли б хтось захотiв сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церк­ви Божi.

17 Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гiрше. 18 Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, мiж вами бувають роздiлення, чому почасти i вiрю. 19 Бо повинна бути мiж вами i роз­бiжнiсть думок, щоб виявилися се­ред вас досвiдченi. 20 Далi, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечерi Господньої; 21 бо кожний спiшить ранiше вiд iнших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а iнший упивається. 22 Хiба у вас нема домiв для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу i принижуєте бiдних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. 23 Бо я вiд Господа прийняв те, що i вам передав, що Господь Iсус у ту нiч, коли був зраджений, узяв хлiб 24 i, вiддавши хвалу, переломив i сказав: приймiть, споживайте, це Тiло Моє, яке за вас ламається; це творiть на спомин про Мене. 25 Також i чашу пiсля вече­рi взяв, промовивши: ця чаша є новий завiт у Моїй Кровi, це тво­рiть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. 26 Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте, доки Вiн прийде. 27 Тому-то, хто їстиме хлiб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тiла i Крови Господньої. 28 Hехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. 29 Бо хто їсть i п’є недос­тойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Гос­под­нє. 30 Через це багато з вас не­мiч­них i недужих i чимало вмирає. 31 Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi. 32 Будучи ж су­димi, караємось вiд Господа, щоб не бути засудженими зi свiтом. 33 Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. 34 А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збирали­ся не на осудження. Iнше ж влаш­тую, коли прийду.

12 Hе хочу, браття, щоб ви не знали i про дари духовнi. 2 Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до iдолiв безмовних, нi­би вас вели. 3 Тому ка­жу вам, що нiхто з тих, хто говорить Духом Бо­жим, не скаже анафеми на Iсу­са, i нiхто не може наз­вати Iсуса Господом, як тiльки через Духа Святого. 4 Дари рiзнi, а Дух один i той же; 5 i служiння рiзнi, а Господь один i той же; 6 i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх. 7 Але кож­ному дається виявлення Духа на користь. 8 Одному дається Духом слово мудрос­ти, iншому – слово знання, тим же Духом; 9 iншому – вiра, тим же Духом; iншому – дари зцiлення, тим же Духом; 10 iншому – творення чудес, iншо­му – пророцтво, iншому – розпiз­навання духiв, iншому – рiзнi мови, iншому – тлумачення мов. 11 Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно. 12 Бо, як тiло одне, але має багато членiв, усi члени одного тiла, хоч їх багато, утворюють одне тiло, – так i Хрис­тос. 13 Бо всi ми одним Духом хрестилися в одне тiло, юдеї чи еллiни, раби чи вiльнi, i всi єдиним Духом напоєнi. 14 Бо тiло не з одного члена, а з багатьох. 15 Як­що нога скаже: “Я не належу до тiла, бо я не рука”, то невже через це вона не належить до тiла? 16 I якщо вухо скаже: “Я не належу до тiла, бо я не око”, то невже через це воно не належить до тiла? 17 Якщо все тiло – око, то де слух? Якщо все – слух, то де нюх? 18 Та Бог розмiстив члени, кожний з них‚ у тiлi‚ як було Йому завгодно. 19 А коли б усi були один член, то де було б тiло? 20 Тепер же чле­нiв багато, а тiло одне. 21 Hе може око сказати руцi: “Ти менi не потрiбна”; або так само голова ногам: “Ви менi не потрiбнi”. 22 Hав­паки, тi члени тiла, що здаються слабкiшими, значно потрiбнiшi, 23 i якi нам здаються в тiлi непочесними, про тих бiльше пiклу­ємось; 24 i непочеснi нашi члени благовиднiше покриваються, а благовиднi нашi не мають у тому потреби. Але Бог так створив тiло, щоб ми про менш довершене бiльше пiклувалися, 25 щоб не бу­ло роздiлення в тiлi, але щоб усi члени однаково дбали один про одного. 26 Тому, чи страждає один член, з ним страждають усi члени; чи славиться один член, з ним радiють усi члени. 27 I ви – тiло Хрис­тове, а нарiзно – члени. 28 I одних Бог настановив у Церк­вi, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далi, iншим дав сили чудотворення, також дари зцiлення, за­ступництва, управлiння i рiзнi мови.

29 Чи всi апостоли? Чи всi пророки? Чи всi вчителi? Чи всi чудо­творцi? 30 Чи всi мають дари зцi­лення? Чи всi говорять рiзними мовами? Чи всi тлумачi? 31 Дбайте про дари бiльшi, i я покажу вам шлях iще кращий.

13 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я – мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить. 2 Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я нiщо. 3 I якщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи. 4 Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, 5 не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, 6 не радiє з неправди, а радіє iсти­нi; 7 усе покриває, всьому йме вi­ру, всього сподiвається, все терпить. 8 Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. 9 Бо ми частинно знаємо i частинно про­­рокуємо; 10 коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться. 11 Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiр­кував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче. 12 Тепер ми бачимо нiби у тьмя­ному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiз­наю, подiбно як i я пiзнаний. 13 Ни­ні ж перебувають цi три: вiра, на­дiя, любов; але бiльша з них любов.

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16