Rozumitilo: Дiяння святих апостолiв (гл. 13-14)

20 груд. 2012 р.

Дiяння святих апостолiв (гл. 13-14)

1-2

3-4

13-14

13 В Антиохiйській церквi були деякi пророки i вчителi: Варнава i Симеон, що звався Hiгер, i Луцiй киринеянин, i Манаїл, вихований з Iродом четвертовладником, i Савл. 2 Коли вони служили Господевi й постили, Дух Святий сказав: “Вiддiлiть Менi Варнаву та Савла для дiла, на яке Я покликав їх”. 3 Тодi вони, попостившись i помолившись та поклавши руки на них, вiдпустили їх.

4 Вони, посланi Духом Святим, прийшли до Селевкiї, а звiдтiль вiдпливли до Кiпру; 5 i, бувши в Саламiнi, проповiдували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Iоана для служіння. 6 Пройшовши весь острiв до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на iм’я Варiiсус, 7 який був iз проконсулом Сергiєм Павлом, чоловiком розумним. Вiн, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже. 8 А Елiма-волхв [бо те означає iм’я його] противився їм, намагаючись вiдвернути проконсула вiд вiри. 9 Але Савл, вiн же й Павло, сповнившись Духа Святого i глянувши на нього, 10 сказав: “О, сповнений всякого лукавства i всякого лиходiйства, сину дияволiв, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господнiх? 11 І нинi ось рука Господня на тобi: ти будеш слiпий i не побачиш сонця до часу”. I раптом обiйняла його темрява й пiтьма, i вiн ходив навпомацки, шукаючи поводиря. 12 Тодi проконсул, побачивши, що сталося, увiрував, дивуючись ученню Господньому.

13 Вiдпливши з Пафа, Павло та тi, що були з ним, прибули до Пергiї, у Памфiлiї. А Iоан, вiдлучившись вiд них, повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж, проходячи вiд Пергiї, прибули до Антиохiї пiсидiйської i, увiйшовши в синагогу суботнього дня, сiли. 15 Пiсля читання Закону i Пророкiв начальники синагоги послали сказати їм: “Мужi-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говорiть”.

16 Павло, пiдвiвшись, дав знак рукою i сказав: “Мужi iзраїльтяни i ті‚ що бояться Бога, вислухайте! 17 Бог народу цього обрав батьків наших i пiднiс цей народ пiд час перебування у землi єгипетськiй, i силою великою вивiв їх iз неї, 18 i близько сорока рокiв годував їх у пустелi. 19 I, знищивши сiм народiв у землi Ханаанськiй, роздiлив їм у спадщину їхню землю. 20 I пiсля цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти рокiв, давав їм суддiв до пророка Самуїла. 21 Потiм просили вони царя, i Бог дав їм Саула, сина Кiсового, мужа з колiна Венiамінового. Так минуло рокiв сорок. 22 Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого i сказав, засвiдчивши: “Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здiйснить усi бажання Мої”. 23 З його роду Бог за обiтницею підніс Ісуса – Спасителя Iзраїлевi. 24 Перед самим пришестям Його Iоан проповiдував хрещення всьому народовi iзраїльському. 25 Закiнчуючи ж путь свою, Iоан говорив: “За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось iде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах. 26 Мужi-браття, сини роду Авраамового i всi мiж вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасiння цього. 27 Бо жителi Єрусалима i начальники їхнi, не визнавши Його i осудивши, сповнили слова пророчi, що читаються кожної суботи, 28 i, не знайшовши в Hьому нiякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його. 29 Коли ж сповнилось усе, написане про Hього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу. 30 А Бог воскресив Його з мертвих. 31 Вiн багато днiв являвся тим, якi вийшли з Hим iз Галилеї до Єрусалима i якi нинi є свiдками Його перед народом. 32 I ми благовiстимо вам, що обiтницю, дану батькам, Бог виконав нам, дiтям їхнiм, воскресивши Iсуса, 33 як i в другому псалмi написано: “Ти Син Мiй: Я нинi родив Тебе”. 34 А що воскресив Його з мертвих, так що Вiн уже не обернеться в тлiння, про це сказав так: “Я дам вам милостi, обiцянi Давидовi, вiрно”. 35 Тому й в iншому мiсцi говорить: “Hе даси Святому Твоєму побачити тлiння”. 36 Давид, послуживши у свiй час Божiй волi, упокоївся, i приєднався до своїх отцiв, i побачив тлiння; 37 а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тлiння. 38 Отже, нехай буде вiдомо вам, мужi-браття, що заради Hього вам сповiщається вiдпущення грiхiв; 39 i в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Hим всякий вiруючий. 40 Стережiться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророкiв: 41 “Дивiться, недбайливi, подивуйтесь i зникнiть; бо Я творю дiло в днi вашi, дiло, якому не повiрили б ви, коли б хто розповiв вам”.

42 Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу. 43 Коли ж присутнi розходились, то багато юдеїв i шанувальникiв Бога, навернених з язичникiв, пiшли слiдом за Павлом i Варнавою, якi, бесiдуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодатi Божiй.

44 Hаступної суботи мало не все мiсто зiбралося слухати слово Боже. 45 Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів i, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло. 46 Тодi Павло та Варнава з дерзновенням сказали: “Вам першим належало проповiдувати слово Боже, а через те, що ви вiдкидаєте його й самих себе робите недостойними вiчного життя, то ми звертаємось до язичникiв. 47 Бо так заповiв нам Господь: “Я поставив Тебе свiтлом язичникам, щоб Ти був на спасiння аж до краю землi”. 48 Слухаючи це, язичники радiли i прославляли слово Господнє, i увiрували всi, якi були наперед визначенi до вiчного життя. 49 I слово Господнє поширилося по всiй країнi. 50 Але юдеї намовили побожних та почесних жiнок i перших у мiстi людей, i вчинили гонiння на Павла та Варнаву, i вигнали їх за свої межі. 51 Вони ж, обтрусивши на них порох з нiг своїх, пiшли до Iконiї. 52 А ученики сповнювались радости й Духа Святого.

14 В Iконiї вони увiйшли разом у юдейську синагогу i говорили так, що увiрувало дуже багато юдеїв i еллiнiв. 2 А невiруючi юдеї розпалили i розлютили проти братiї серця язичникiв. 3 Проте вони пробули тут досить часу, смiливо проповiдуючи Господа, Який на свiдчення слова благодатi Своєї творив їх руками знамення i чудеса. 4 Тим часом народ у мiстi роздiлився: однi були на боці юдеїв, а iншi – на боці апостолiв. 5 Коли ж язичники та юдеї зi своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити i побити їх камiнням, 6 вони, довiдавшись про це, вiдiйшли в лiкаонськi мiста Лiстру та Дервiю i околицi їх 7 i там благовiстили.

8 У Лiстрi сидiв один чоловiк, слабий на ноги, кривий вiд утроби матерi своєї, i нiколи не ходив. 9 Вiн слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього i побачивши, що вiн має вiру для одержання зцiлення, 10 сказав гучним голосом: “Тобi говорю в iм’я Господа Iсуса Христа: стань прямо на ноги твої”. I вiн вiдразу скочив i почав ходити. 11 Hарод же, побачивши, що зробив Павло, пiднiс голос свiй, говорячи по-лiкаонськи: “Боги в образi людському зiйшли до нас”. 12 I назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Єрмiєм, бо вiн передував у словi. 13 А жрець iдола Зевса, що знаходився перед їхнiм мiстом, пригнавши до ворiт волiв i принiсши вiнки, хотiв разом iз народом принести жертву. 14 Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ i гучно говорили: 15 “Мужi! Що це ви робите? I ми такi самi люди, як i ви, i благовiстимо вам, щоб ви навернулися вiд цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо i землю, i море, i все, що в них; 16 Який у минулих поколiннях попустив, щоб усi народи ходили своїми шляхами, 17 хоч i не переставав свiдчити про Себе благодiянням, подаючи нам з неба дощi i часи плодоноснi та сповнюючи поживою i веселiстю серця нашi”. 18 I, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви i йти кожному додому. 19 Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохiї та Iконiї прийшли деякi юдеї i, коли апостоли смiливо проповiдували, переконали народ вiдiйти вiд них, кажучи: “Вони не говорять нiчого iстинного, а все обманюють”. I, пiдбуривши народ, побили Павла камiнням i витягли за мiсто, вважаючи його мертвим. 20 Коли ж ученики зiбрались бiля нього, вiн устав i пiшов до мiста.

21 А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповiдавши Євангелiє цьому мiсту i навчивши багатьох, вони повернулися до Лiстри, Iконiї та Антиохiї, 22 змiцнюючи душi учеників, благаючи перебувати у вiрi i навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увiйти в Царство Боже. 23 Рукоположивши ж їм пресвiтерiв для кожної церкви, вони помолилися з постом i передали їх Господевi, в Якого [ті] увiрували. 24 I, перейшовши Пiсидiю, прийшли до Памфилiї, 25 i, проповiдавши слово Господнє в Пергiї, прийшли до Атталії; 26 а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.

27 Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними i як Вiн вiдкрив дверi вiри язичникам. 28 I перебували там з учениками чимало часу.