18 груд. 2011 р.

Олександр Богачук

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Олександр Теофілович Богачук,
що народився вісімнадцятого грудня 1933-го року, писав:


Моя родина - Україна
*****

Моя родина — Україна,
Нащадки славного Дніпра.
Сідлаймо долю —
Та на волю
Пора нам, вершники, пора.

Єднає нас, браття,
Козацьке завзяття,
Любов’ю окрилює груди.
Бо нашому роду —
Нема переводу,
Нема і ніколи не буде.

Моя родина — Україна,
Якої ворог не зборов.
Трьома перстами —
Завжди з нами
Надія, віра і любов.

Моя родина — Україна,
Бандури дзвін на всі лади.
Даруй нам, доле,
Щедре поле,
Здоров’я із роси й води.

Єднає нас, браття,
Козацьке завзяття,
Любов’ю окрилює груди,
Бо нашому роду —
Нема переводу,
Нема і ніколи, не буде.

Рідне слово
*****

Прекрасні всі на світі мови.
Акорди в кожної свої,
Бо в мускулистім кожнім слові
Живе народ — творець її.

Тому і всі люблю я мови!
Але мені найближча та,
Якою вперше я промовив,
“Кобзар” якою прочитав.

Мій дід і батько завжди з криці
Кували людям лемеші,
А я зі слова-блискавиці
Свої куватиму вірші.

… Не забувайте рідну мову,
Усім єством любіть її:
Просту, барвисту, пречудову,
Якій позаздрять солов’ї.

Якщо ти син
*****

Якщо ти син своєї Батьківщини,
Не виставляй любові, як плакат
Заколоси хоч клаптичок єдиний —
Вона відплатить синові стократ.

Якщо ти син своєї Батьківщини,
Не мікрофонь себе на всі лади,
А беручи добро з її вощини,
Удвічі більше в соти поклади.

Якщо ти син своєї Батьківщини,
Не рви плоди, ламаючи гілля.
Якої не сягнув би ти вершини —
Найвища вись — колосяна земля.

Вона — твоїх прапрадідів коріння,
Праправнуків верхів’я молоде…
І хто до неї загубив тяжіння,
Той і себе ніколи не знайде!

Якщо ти син своєї Батьківщини,
Не на чужий лакомся коровай,
А свій спечи, із власної розчини,
І ним своє життя благословляй.

Запам’ятай, від роду і до роду
Священна нагорода з нагород
Якщо живеш ти іменем народу —
Своїм ім’ям вростаєш у народ!

Україна
*****
Георгію Майбороді

Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Звешся веселково — Україною —
Земле зачарована моя.

Ти мені боліла важко ранами,
Як тебе хотіли розп’ясти…
І хрещато-чорними й багряними —
Власний образ вишивала ти.

Вишивала ніжністю суворою,
Муками і полум’ям надій…
Я читаю всю свою історію
На сорочці вишитій твоїй.

Бачу, як злітала блискавицею,
Пломеніла правдою в борні…
І стікала мужньою живицею
На хресті, на палі, на вогні.

Вишиту колоссям і калиною,
Виборену кров’ю і вогнем,
Називаю гордо — Україною —
І ніхто мені не дорікне.

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Немає коментарів:

Дописати коментар