Олександр Богачук

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олександр Теофілович Богачук,
що народився вісімнадцятого грудня 1933-го року, писав:

Моя родина - Україна ***** Моя родина — Україна, Нащадки славного Дніпра. Сідлаймо долю — Та на волю Пора нам, вершники, пора. Єднає нас, браття, Козацьке завзяття, Любов’ю окрилює груди. Бо нашому роду — Нема переводу, Нема і ніколи не буде. Моя родина — Україна, Якої ворог не зборов. Трьома перстами — Завжди з нами Надія, віра і любов. Моя родина — Україна, Бандури дзвін на всі лади. Даруй нам, доле, Щедре поле, Здоров’я із роси й води. Єднає нас, браття, Козацьке завзяття, Любов’ю окрилює груди, Бо нашому роду — Нема переводу, Нема і ніколи, не буде.

Рідне слово ***** Прекрасні всі на світі мови. Акорди в кожної свої, Бо в мускулистім кожнім слові Живе народ — творець її. Тому і всі люблю я мови! Але мені найближча та, Якою вперше я промовив, “Кобзар” якою прочитав. Мій дід і батько завжди з криці Кували людям лемеші, А я зі слова-блискавиці Свої куватиму вірші. … Не забувайте рідну мову, Усім єством любіть її: Просту, барвисту, пречудову, Якій позаздрять солов’ї.

Якщо ти син ***** Якщо ти син своєї Батьківщини, Не виставляй любові, як плакат Заколоси хоч клаптичок єдиний — Вона відплатить синові стократ. Якщо ти син своєї Батьківщини, Не мікрофонь себе на всі лади, А беручи добро з її вощини, Удвічі більше в соти поклади. Якщо ти син своєї Батьківщини, Не рви плоди, ламаючи гілля. Якої не сягнув би ти вершини — Найвища вись — колосяна земля. Вона — твоїх прапрадідів коріння, Праправнуків верхів’я молоде… І хто до неї загубив тяжіння, Той і себе ніколи не знайде! Якщо ти син своєї Батьківщини, Не на чужий лакомся коровай, А свій спечи, із власної розчини, І ним своє життя благословляй. Запам’ятай, від роду і до роду Священна нагорода з нагород Якщо живеш ти іменем народу — Своїм ім’ям вростаєш у народ!

Україна ***** Георгію Майбороді Вишита колоссям і калиною, Вигойдана співом солов’я, Звешся веселково — Україною — Земле зачарована моя. Ти мені боліла важко ранами, Як тебе хотіли розп’ясти… І хрещато-чорними й багряними — Власний образ вишивала ти. Вишивала ніжністю суворою, Муками і полум’ям надій… Я читаю всю свою історію На сорочці вишитій твоїй. Бачу, як злітала блискавицею, Пломеніла правдою в борні… І стікала мужньою живицею На хресті, на палі, на вогні. Вишиту колоссям і калиною, Виборену кров’ю і вогнем, Називаю гордо — Україною — І ніхто мені не дорікне.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень