Людмила Паниченко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Людмила Василівна Паниченко,
що народилася восьмого грудня 1940-го року, писала:

Молитва за Україну ***** Боже милосердний, Боже наш єдиний, В розпачі і смутку ненька Україна. Блаже наш Великий, ти ж бо дав народу Пісню солов'їну, калинову вроду. На землі ти судиш правдою народи, Приведи ж, Великий, нас усіх до згоди. Змилуйся над нами: всі ми твої діти, Зцілюють нам душу нові заповіти. Під святим Покровом ми давно прозріли, У Христовім храмі свічку запалили. Каємося, грішні, за гірку провину, Захисти, Всевишній, нашу Україну.

Зоря в терновому вінку ***** Тебе співучу, живописну Перевертні хотіли вбить, Обуть в кайдани слово, пісню І вирвать душу силоміць. Вогонь не згас, орел чатує, Прикутий міцно Прометей, Та голос совісті бунтує: "Що ж ми залишим для дітей?" Пустир німий, духовний цвинтар? Де розіп'ято на хресті Шевченка слово, мертвий вітер Поніс за обрії застій. Ти - блискавиця серед ночі, Дух, що творив Сковороду, І Лесині слова пророчі, Жива вода, о, припаду. Ні шляхтичі, ні яничари, Ні цар, а ні сатрапи злі, її не вбила, а ні чвари, Бо мова вічна на землі Крізь морок пробивалось світло, Всього бувало на віку, Та мова і в неволі квітла - Зоря в терновому вінку. Серед світил земних, космічних Вона за обрії зрина, Щоб тьму розвіяти одвічну І сяйво віддавать сповна.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень