Бюзен Т., Бюзен Б. Супермислення (ч. 7)

Як і обіцяв минулого понеділка, сьогодні ми з вами розглянемо основні правила складання рокарт. Логічно, що для кращого сприйняття інформації ми також використаємо рокарту. Тому тим, хто вперше завітав на сайт чи вирішив розпочати саме з цієї публікації – все ж настійливо раджу ознайомитися з попередніми статтями (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6). Для тих, хто вже не вперше читає мої публікації, присвячені цій темі – відразу пропоную чергову рокарту:

Аби не розтягувати розгляд цих правил на кілька статей – дуже коротко зупинюся на основних вимогах і послідовності роботи:

• в центрі майбутньої рокарти записуємо ключове слово (тему);


• потім проводимо кілька відгалужень, на кожному з яких також розміщуємо слово-підтему (так, саме над лінією, і довжина цієї лінії, згідно правил, має відповідати довжині слова). У своїй книзі (Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. – Минск: Попурри, 2003. – 320 с.) автори радять писати слово друкованими літерами – це дещо сповільнить процес складання рокарти, однак значно спростить її сприйняття. З цією ж метою слід записувати слова лише горизонтально (або максимум під кутом 45 градусів, незважаючи на те, як розміщена сама гілка);


• ще краще – замість центрального слова і слів-підтем використовувати графічні зображення: залучення до роботи творчої частини мозку значно підвищить ефективність роботи;


• як словам, так і зображенням (особливо важливим, ключовим) можна надавати об’єму, використовуючи ефект тривимірності;


• аби спростити сприйняття та запам’ятовування рокарти в майбутньому, а також перетворити процес її складання у справжню творчість, автори радять використовувати фломастери чи олівці мінімум трьох кольорів: різними кольорами можна виділяти різні підтеми (наприклад, фінанси, здоров’я, сім’я) або відразу позначати переваги і недоліки можливих рішень;


• виходячи з уже встановленого факту, що пересічна людина може утримувати в пам’яті не більше 7 одиниць інформації, автори радять не виходити за цю цифру, створюючи центральні відгалуження (однак ніхто не забороняє вам на кожному з цих відгалужень у свою чергу зробити ще по 7 «гілочок»);


• якщо ж у вас навпаки, проблема з визначенням основних підтем – спробуйте відповісти на запитання, винесенні у рокарту, стосовно вашого об’єкту чи теми. При цьому не бійтеся абсурдності рішень – просто записуйте всі думки. Лише по завершенню складання рокарти виділіть час на оцінювання і певне ранжування одержаних ідей (це відгалуження ми назвали «спочатку генерація – потім градація»);


• аби прискорити складання рокарти і надати їй компактності, доцільно використовувати як загальноприйняті (наприклад «!» - «зверни увагу», «?» - «слід з’ясувати»), так і свої власні скорочення-коди. Головне – не зловживайте ними (бо доведеться складати окремий довідник до кожної рокарти);


• значною допомогою у з’ясуванні залежностей між окремими підтемами можуть бути різноманітні стрілочки (їх теж бажано робити різної товщини і форми, що надасть рокарті виразності й слугуватиме додатковим рівнем вагомості різних відгалужень);


• якщо кілька відгалужень близькі за змістом і ви бажаєте підкреслити, що їх слід розглядати комплексно – можна оточити їх окремою лінією (створивши своєрідний інформаційний блок);


• як не дивно це звучатиме – але намагайтесь зробити рокарту не лише інформативною, але й гарною. Запустивши злагоджену роботу обох півкуль мозку, ви не тільки ефективно виконаєте поставлене завдання, але й додатково потренуєте свій мозок;


• оскільки одна з основних переваг рокарт – можливість нарощування, слід обов’язково залишати вільне місце між сусідніми відгалуженнями. А ще краще – відразу намалювати кілька порожніх «гілочок». Автори методики стверджують, що мозкові наскільки не подобається подібна незавершеність схеми, що він іноді може видати такі варіанти, на які ви навіть не сподівалися.

Виконуючи ці прості правила, ви вже зараз можете приступати до складання рокарт. І не чекайте для цього якоїсь особливої нагоди – важливого зібрання чи лекції. Пробуйте рокартувати усю зустрічну інформацію – прочитану книжку чи статтю, майбутню доповідь тощо. Не все вдаватиметься відразу – однак поставтеся до цього, як до захопливої гри, а не бюрократичного обов’язку. Оскільки мозок полюбляє інтелектуально-творчу роботу, після кількох перших рокарт ви почнете відчувати певне задоволення від їх складання. А позитивне налаштування – це майже 100 %-ва запорука успіху будь-якої справи.

До речі, зверніть увагу на останнє відгалуження – воно стосується запам’ятовування рокартованої інформації. На основі вивчення даних про роботу людської пам’яті (а як ви пам’ятаєте, рокарти спочатку розроблялися саме для вирішення мнемонічних завдань), автори рекомендують переглядати складену рокарту з періодичністю 30 хв./одна доба/тиждень/місяць/три місяці і шість місяців. Таким чином ви зможете вказати мозкові на важливість для вас цих даних, і він перенесе їх з оперативної пам’яті в постійну.

Оце, якщо коротко, і все. Якщо будуть запитання – пишіть в коментарях або спробуйте вирішити знайти відповідь самостійно, прочитавши згадану книжку (Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. – Минск: Попурри, 2003. – 320 с.). Наступного разу, до речі, розглянемо питання використання рокарт для анотування книжкової інформації. Кому цікаво – дочекайтеся понеділка.