Про Великий піст і "Голос Православ’я"

Піст як спосіб економити

Отримав черговий (лютневий) випуск «Голосу Православ’я», більшість матеріалів якого, зрозуміло ж, пов’язана з початком Великого посту. У Святительській проповіді натрапив на думку, яку виношую вже досить давно (і яка, не дивуйтеся, напряму пов’язана зі зростанням цін). А саме – про піст у християнському суспільстві, у православній країні.
Вже не раз спостерігав, що під час посту (хотілося б вірити, що випадково) найгучніші концерти припадають якраз на найскорботніші дні. У Страсний тиждень не виняток прем’єри бойовиків чи екшенів, у Страсну п’ятницю святково вбраний люд прямує до театрів на чергову розвагу. Уявімо хоч на мить, що Україні – й справді православна країна (як це може здатися, коли прийдеш до церкви на Великдень).
Це не пусте фантазування – так уже було в давні часи: почався піст – і зменшується кількість розважальних заходів, закриваються театри і кінотеатри, цирки і ресторани, атракціони і парки розваг. З полиць магазинів зникає алкоголь і цигарки, з екранів телевізорів – оголена натура і кримінальний жаргон. Піст стає загальнодержавним – і самою своєю атмосферою спонукає кожну людину до замислення над своїми учинками і словами, над своїм життям. У людини менше спокус і, відповідно, менше можливостей до гріха.
Ви почнете захищати права людей інших віросповідань (хоча, насправді, захищатимете насамперед себе – точніше, своє тіло), говоритимете про необхідність приймати до уваги їх потреби й уподобання. Усе правильно. Але, повірте, жодна по-справжньому віруюча людина (до якої б віри вона не належала), не буде заперечувати проти такого «періоду тиші» - ми ж уже навіть себе не чуємо (не кажучи про Божий голос), ми живемо телевізійними шаблонами і говоримо газетними штампами.
До чого тут ціни і рівень наших зарплат? Тут на перший план виходить гастрономічна складова посту: людина на місяць відмовляється від м’яса, яєць і молочних продуктів (які більшість з нас змушена купувати, а не має власні), від алкоголю і солодощів (а на вартість одного торта можна купити 12 (!) кілограмових буханців хліба), намагається обмежити себе у розкішній (хоч за складом і пісній) їжі – як вважаєте, чи вплине це на її витрати? Отож бо. Не секрет, що більшість сімейного бюджету витрачається саме на їжу. Тож цей місяць міг би стати чудовим способом зекономити. Та ще й здоров’я своє покращити. Я вже не кажу про духовну користь. Повірте, ми навіть уявити собі не можемо, як би змінилося наше життя, аби така традиція стала для України звичною. Буде час – поміркуйте…

А зараз – чергова порція цитат з лютневого випуску «Голосу Православ’я»:

• Людське життя немислиме без подвигу.
• Людину виправдовує не піст, а переміна, яка стається в її душі.
• Тілесний піст встановлено для того, щоб було легше постити душі (тіло, долаючи духовні пристрасті, допомагає душі долати пристрасті духовні – прим. моя)
• Піст – це час радості і спокою.
• «Немає сильнішого за того, хто щиро молиться» (Іоан Золотоустий).
• Духовна трагедія секуляризму (розділення церкви і держави – прим. моя) полягає в тім, що він штовхає людину в звичайну релігійну шизофренію, коли життя віруючої людини роздвоюється на релігійне й світське.
• Люди перестали насолоджуватися тишею і сприймають її як щось негативне (й за собою таке помічав: щойно опиняюся в тиші – рука тягнеться до приймача чи пульта телевізора, аби лише «заповнити тишу» – прим. моя).
• Що повинно бути рішуче припинено в дні Великого посту – то це прикутість до телевізора і пасивне заковтування усього, що показують (як на мене, з цим слід боротися постійно. Хоча дні посту – найкращий час розпочати – прим. моя).
• Батьківщина захищається зброєю і загальним народним подвигом.
• [У смиренні ми] опускаємо перед Богом очі, але підносимо до Нього серця.
• Якщо наша віра має вічні цінності, то вона перетворюватиме наше особисте і суспільне життя зсередини (як тут не згадати чудовий вислів «хочеш змін у країні – почни з себе» - прим. моя).